ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.2004 Справа N 14/283-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Усенко Є.А. - головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши касаційну скаргу Ужгородської МДПІ у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2004 р. у справі N 14/283-2003 господарського суду Закарпатської області за позовом Приватного підприємця Кирлик І.І. до Ужгородської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.12.2003 року (суддя В.І. Карпинець) позов частково задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.09.2003 р. N 23-01-2695800078 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн. за незбереження щоденних звітів у книзі обліку розрахункових операцій та у сумі 606,50 грн. за незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судове рішення щодо визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення мотивоване тим, що відсутність денного звіту у книзі обліку розрахункових операцій на момент проведення перевірки обумовлена об'єктивними причинами (знаходження реєстратора розрахункових операцій у ремонті), а готівка, невідповідність суми якої сумі денного звіту реєстратора розрахункових операцій стала підставою для застосування штрафних санкцій, знаходилась не в місці проведення розрахунків із покупцем за продані товари, а будь-які докази підтвердження факту продажу товару на вищевказану суму відсутні.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2004 р. (судді Дубник О.П., Бобеляк О.М., Орищин Г.В.) рішення господарського суду Закарпатської області від 05.12.2003 р. скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.09.2003 р. N 23/01-2695800078 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн. за незбереження щоденних звітів у книзі обліку розрахункових операцій.
Постанова мотивована тим, що застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 4 ст. 17 Закону N 1776-III ( 1776-14 ) є правомірним.
В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ у Закарпатській області просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2004 р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в цілому, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 2, пункту 13 ст. 3, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. N 1776-III ( 1776-14 ) (далі - Закон України N 1776-III).
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України N 1776-III ( 1776-14 ) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на момент перевірки контролюючим органом діяльності позивача, що мала місце 01.09.2003 р., у книзі обліку розрахункових операцій останнього був відсутній фіскальний звіт за 31.07.2003 р.
Суд апеляційної інстанції дав правильну оцінку наданого позивачем фіскального звітного чеку N 0023 від 31.07.2003 р. як такому, що спростовує висновки суду першої інстанції про об'єктивну неможливість віддрукування позивачем фіскального звітного чеку за вказану дату через вихід із ладу реєстратора розрахункових операцій.
Таким чином, висновок апеляційного господарського суду щодо правомірного застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 4 ст. 17 Закону України N 1776-III ( 1776-14 ) є обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
Згідно із п. 13 ст. 3 Закону України N 1776-III ( 1776-14 ) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно ст. 2 Закону України N 1776-III ( 1776-14 ) місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за подані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
На підставі наявних у справі доказів (акта перевірки від 01.09.2003 р., письмових пояснень громадянки Гарагонич О.М., яка знаходиться у трудових відносинах з позивачем, витягу з книги обліку розрахункових операцій N 0704000299/Р-2, зареєстрованої позивачем 09.09.2003 р. в ДПІ), оцінка яких відповідає вимогам частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність в місці проведення позивачем розрахунків з покупцями невідповідності суми готівки сумі, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Згідно частини першої ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція здійснює перевірку правильності правозастосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених цими судами фактичних обставин.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції пункту 13 ст. 3 та ст. 22 Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III ( 1776-14 ) фактично стосуються недоведеності встановленого судом факту відсутності в місці проведення позивачем розрахунків з покупцями товарів перевищення суми готівки на 121,30 грн., що суперечить частині другій ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ), згідно якої не допускається посилання у касаційній скарзі (поданні) на недоведеність обставин справи.
Отже, висновок апеляційного господарського суду про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 22 Закону України N 1776-III ( 1776-14 ) є правильним.
Таким чином, висновок апеляційної інстанції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 10.09.2003 р. N 23-01-2695800078 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 606,50 грн. - п'ятикратному розміру невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, є обґрунтованим та відповідаючим чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ужгородської МДПІ у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2004 р. - без змін.