ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2005 Справа N 17/139(6/224)
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Божок В.С, суддів: Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф., розглянувши матеріали касаційної скарги Верхньодніпровської ОДПІ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2004 у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом ТОВ "Пакто-Н" до Верхньодніпровської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явилися, від відповідача: Старостенко В.М. - дов. N 866/9/10-006/1 від 01.02.2005), ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 12.08.2003 господарського суду Дніпропетровської області визнано недійсним повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області N 439 від 19.12.2002 у частині нарахування пені, за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за контрактами N 1007/Р-1 від 30.03.2001, N 29/11-1 від 29.11.2000, N 18/2 від 20.02.97 на суму 421264,99 грн.
Постановою від 20.10.2003 Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення господарського суду від 12.08.2003 залишено без змін.
Постановою від 23.06.2004 Вищого господарського суду України рішення від 12.08.2003 господарського суду Дніпропетровської області та постанова від 20.10.2003 Дніпропетровського апеляційного господарського суду з даної справи скасовані. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи рішенням від 08.09.2004 господарського суду Дніпропетровської області задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ N 439 від 19.12.2002 у частині нарахування пені, за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за контрактами N 1007/р-1 від 30.03.2001, N 29/11-1 від 29.11.2000, N 18/2 від 20.02.97 на суму 421264,99 грн.
Постановою від 22.12.2004 Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2004 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Верхньодніпровська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами неправильно застосовані норми ст.ст. 2, 217, 218 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), чинного на той час, щодо наступної трьохсторонньої угоди про перевід боргу N 2/01 від 23.06.2001 без виконання зобов'язань, передбачених названим контрактом з імпорту продукції, а також норми Законів України "Про здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ), "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ у Дніпропетровській області, яким позивачу визначена сума податкових зобов'язань у розмірі 426160 грн. 91 коп. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД - 424460 грн. 91 коп. і фінансові санкції у сумі 1700 грн.
Статтею 4 Закону України "Про здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ), зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ), поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ), не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Господарським судом встановлено, що господарський суд іноземної держави ухвалою від 21.06.2001 повернув позовні матеріали позивачу у зв'язку з допущеними порушеннями.
Отже, господарськими судами не враховано, що зупинення термінів нарахування пені здійснюється лише у разі прийняття судом, МКА судом чи Морською арбітражною комісією при ТПП України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами.
Як встановлено господарським судом, документарний акредитив був розкритий злочинним шляхом, на підставі чого було порушено кримінальну справу, однак до судових органів за захистом порушених прав позивач не звертався. Відповідно до ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті нараховується незалежно від причин ненадходження валютної виручки.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань, юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та виписки на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 вищевказаного Закону ( 2181-14 ) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визнані цим Законом або іншими законами України.
Правовою підставою для визначення податковим органом валютної пені є п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ).
Таким чином, господарськими судами неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 08.09.2004 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 22.12.2004 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи N 17/139(6/224) скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.