ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2005 Справа N 15/112
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Усенко Є.А., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2004 у справі N 15/112 господарського суду Полтавської області за позовом ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.04.2004 N 0000202305/0/37 в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - Козачук О.А., від відповідача - Косів Л.Т., Кіпря В.О., Михайленко А.М., ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.07.2004 у справі N 15/112 (суддя Пушко І.І.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2004 (судді Сибіга О.М., Самусенко С.С., Шевченко В.Ю.) позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 28.04.2004 N 0000202305/0/37 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2003 р. на суму 12657727 грн. В іншій частині позовних вимог провадження припинено. Стягнуто з Кременчуцької ОДПІ на користь позивача 101,50 грн. судових витрат.
У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2004 та рішення господарського суду Полтавської області від 13.07.2004 у справі N 15/112, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (зі змінами і доповненнями) та ст. ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
В засіданні суду касаційної інстанції було оголошено перерву до 10.03.2005 до 9 год. 30 хв.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
12.05.2003 між позивачем та ТОВ "Татарстан - експорт" було укладено договір купівліпродажу сирої нафти N 835/2/2120, відповідно до умов якого та додаткових угод від 05.06.2003 N 7, N 8, від 06.06.2003 N 10, від 10.06.2003 N 11, від 11.06.2003 N 12, від 12.06.2003 N 13, від 19.06.2003 N 14 позивач придбав для власних потреб нафту на загальну суму 87168091,46 грн., в т.ч. податок на додану вартість у сумі 14528015,24 грн.
В період з 23.04.2004 по 27.04.2004 Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку підприємства позивача з питань правильності, повноти та обгрунтованості відшкодування податку на додану вартість за червень 2003 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 27.04.2004 N 70/23-513/00152307, яким встановлено, що по ланцюгу постачання сирої нафти ЗАТ транснаціональна фінансовопромислова нафтова компанія "Укртатнафта" <= ТОВ "Татарстан - експорт" <= ПП "АстраП" <= ПП "Мосторгтехніка" <= ТОВ "ТД "Сітіком", (останнє відповідно до листа ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 22.04.2004 N 3063/7/23-0904 з липня 2004 р. не звітує до територіального податкового органу про наслідки своєї господарської діяльності, а за червень 2003 р. звітувало без показників фінансово-господарської діяльності, (що на думку відповідача є підставою для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2003 р. на 12657727 грн.).
На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2004 N 0000202305/0/37 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2003 р. на суму 12657727 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо безпідставного зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2003 р. на суму 12657727 грн., з огляду на наступне.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Господарськими судами встановлено, що нафта була придбана позивачем за договором купівлі-продажу від 12.05.2003 N 835/2/2120 для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачем було отримано від ТОВ "Татарстан - експорт" належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість нафти, придбаної відповідно до зазначених вище угод до договору від 12.05.2003 N 835/2/2120, вартість нафти, в т.ч. суму податку на додану вартість позивачем було в повному обсязі оплачено продавцеві - ТОВ "Татарстан - експорт" (платіжні доручення від 10.06.2003 N 108, від 19.06.2003 N 607, від 19.06.2003 N 3121) який, в свою чергу, включив суми податку на додану вартість до податкових зобов'язань відповідного періоду (довідка про результати позапланової перевірки ТОВ "Татарстан - експорт" знаходиться в матеріалах справи - а.с. 81).
Враховуючи, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни нафти встановлено господарськими судами, висновки господарських судів щодо правомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту у червні 2003 р. вказаних сум податку на додану вартість є законними і обгрунтованими.
За таких обставин постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2004 у справі N 15/112 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2004 у справі N 15/112 - без змін.