ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N А-03/30-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників сторін:
позивача - Сайко Г.А., Коваленко М.О.,
відповідача - Верещак М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова
на постанову від 14.12.2004 Харківського апеляційного господарського суду
у справі N А-03/30-04
за позовом Повного товариства "Ломбард "Криниця"
до ДПІ у Київському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.10.2003 N 0000202350/2
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2004 у позові відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю оспорюваного повідомлення-рішення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 рішення залишено без змін з тих же підстав.
ДПІ у Київському районі м. Харкова у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 та п. 8.1.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) шляхом включення до складу валових витрат звітного періоду витрат платника податків на придбання пізніше проданих основних невиробничих фондів, які не використовувалися у господарській діяльності, та шляхом їх неврахування у 1 кварталі 2002 року як приросту балансової вартості запасів.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що платником податків правильно включено до валових витрат суму передплати (37,6 тис. грн.) за придбані раніше орендовані нежилі приміщення, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.02.2002 N 2176-В-С та договором оренди від 18.06.98 N 19/3, укладеними між ПТ "Ломбард "Криниця" та Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради, а також актом приймання-передачі від 04.02.2002. В подальшому ці приміщення були відчужені позивачем третій особі (ТОВ "Інтерхім") за умовами договору купівлі-продажу від 24.05.2002. У зв'язку з цим колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки наведена вище послідовність господарських операцій позивача як передумова включення до валових витрат вартості придбаних приміщень узгоджується з вимогами п. 8.1.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), згідно яких не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податків на придбання основних фондів з метою їх подальшого продажу іншим особам.
При цьому колегія відхиляє твердження скаржника про віднесеність орендованих позивачем приміщень до невиробничих фондів, які нібито не використовувалися ним у господарській діяльності, оскільки згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Тобто достатнім для визначення факту користування платника податку приміщенням для господарської діяльності є факт укладення договору оренди, а судом встановлено, що до моменту укладення договору купівлі-продажу від 04.02.2002 товариство користувалося приміщеннями на умовах договору оренди від 18.06.98 N 9/13.
Не приймаються до уваги доводи відповідача щодо невідповідності проведених позивачем господарських операцій даним бухгалтерського обліку підприємства, які спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на помилкове включення підприємством 8,6 тис. грн. до складу валових витрат за 9 місяців 2001 р. та наступне виправлення цієї помилки в IV кварталі 2001 року. При цьому касаційна інстанція погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відсутність встановлення порушення правильності визначення сум валових витрат актом попередньої перевірки не позбавляє платника податків права самостійно виправити арифметичні помилки у раніше поданій декларації шляхом подання уточненого розрахунку, як це передбачено п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Отже, позивачем не допущено порушень вимог п. 5.9 ст. 5 та п. 8.1.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) при формуванні валових витрат, а тому колегія на вбачає достатніх підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови, які прийнято судами попередніх інстанцій без порушення норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 у справі N А-03/30-04 залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова - без задоволення.