ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N А-4/132-8/71
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників:
Позивача Мицая С.В. дов. від 28.05.05 р.
Відповідачів Фатули Т.В. дов. від 22.02.05 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську
на постанову від 11.11.2004 року Львівського апеляційного господарського суду
у справі N А-4/132-8/71 господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукор Прикарпаття"
до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0008272312/0 від 19.05.2003 року
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукор Прикарпаття" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0008272312/0 від 19.05.2003, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 120456,0 грн. та фінансові санкції в сумі 60228,00 грн., прийнятого на підставі акта N 400/23-5-259-31262207 від 07.05.03 р. про результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства за період з 19.12.2000 року по 31.12.2002 року, та податку на додану вартість за період з 01.01.2001 року по 01.03.2003 рік.
В акті перевірки було встановлено, що позивач згідно договору N 04/06-Ф від 04.06.2002 р. придбав у червні 2002 р. у ДП "Фрагола" СП "АБ Імпекс" яловичину заморожену 1 категорії в кількості 270 тн на загальну суму 2530440 грн., в т.ч. 421740 грн. ПДВ. На підставі угоди б/н від 01.06.2002 р. дана яловичина в повному обсязі реалізована ТзОВ "Новоселицький ЛГЗ" на суму 2112000 грн., в т.ч. 352000 грн., тобто нижче ціни придбання на суму 418440 грн.
Згідно договору N 06/07-ЦП від 06.07.2002 р. позивач придбав у ДП "Фрагола" в липні 2002 р. масло селянське в кількості 80 тн. та 80 тн. казеїну технічного на загальну суму 1825806 грн., в т.ч. 304301 грн. ПДВ. Дані товари в повному обсязі реалізовані "Новоселецький ЛГЗ" на загальну суму 1521509 грн., в т.ч. 253885 грн. ПДВ, тобто нижче ціни придбання на суму 304301 грн.
3 огляду на те, що товари продані за цінами нижче ціни придбання, податковий орган дійшов висновку, що їх придбання здійснене позивачем без мети використання у господарській діяльності, метою якої є отримання прибутку, а тому, у відповідності до приписів пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) вартість таких товарів не може бути віднесена до складу валових витрат виробництва та обігу товариства, а отже і сплачений податок на додану вартість в зв'язку з їх придбанням згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не підлягає включенню до податкового кредиту.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2003 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі, шляхом визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0008272312/0 від 19.05.2003 року.
Суд свій висновок мотивував тим, що висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника на віднесення до валових витрат, понесених ним у зв'язку з продажем товарів навіть пов'язаним особам за ціною їх реалізації, так як за умови залежності зазначеного права платника ціною придбання товарів відпала б необхідність у визначенні Законом ( 168/97-ВР ) таких термінів, як пов'язані особи та звичайна ціна.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Львівський апеляційний господарський суд постановою від 04.12.2003 року рішення господарського суду Івано-Франківської області залишив без змін.
ДПІ у місті Івано-Франківську подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу в якій просила скасувати рішення та постанову.
Вищий господарський суд України постановою від 27.04.2004 року рішення та постанову скасував та направив справу на новий розгляд з огляду на те, що судові інстанції не з'ясували обставин щодо придбання позивачем вказаного товару, використання його у власній господарській діяльності і обставин продажу цього товару за ціною значно нижчою від ціни придбання.
При новому розгляді, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2004 року позовні вимоги задоволено, шляхом визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0008272312/0 від 19.05.2003 року.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що законодавець базу оподаткування ПДВ при продажу товарів не ставить в залежність від вартості придбання матеріальних цінностей, залежність визначена виключно до договірної вартості товару, тому висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) є безпідставним.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Львівський апеляційний господарський суд постановою від 11.11.2004 року рішення господарського суду Івано-Франківської області залишив без змін.
Крім того, суд зазначив, що розрахунок позивача із ДП "Фрагола" СП "АБ Імпекс ЛТД" за поставлене м'ясо був проведений простим векселем із строком платежу "по пред'явленню", що засвідчується актом прийому-передачі векселів, при цьому оплата за яловичину від покупця - Новоселицького ЛГЗ проводилась шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що засвідчується платіжними дорученнями N 898 та N 899 від 19.07.2002 р. Застосування наведеної форми розрахунків частково свідчить про економічний ефект від операцій з купівлі та продажу товарів, проведених позивачем.
ДПІ у місті Івано-Франківську подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи.
Ухвалюючи судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що виключення із сум валових витрат затрат на придбання товарів, які в подальшому реалізуються за нижчою ціною, суперечить положенням пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Проте, зазначений висновок не відповідає вимогам законодавства України про оподаткування.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього ж закону ( 334/94-ВР ) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, встановивши, що придбані товарно-матеріальні цінності ТОВ "Цукор Прикарпаття" були продані ним та в тому ж місяці реалізовані за ціною, нижчою за ціни придбання, судами першої та апеляційної при розгляді справи не було прийнято до уваги, що в дійсності останнім була проведена збиткова операція.
Позивач не заперечує проти збитковості торгових операцій з приводу яких виник даний спір.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що розрахунок позивача із ДП "Фрагола" СП "АБ Імпекс ЛТД" за поставлене м'ясо був проведений простим векселем із строком платежу "по пред'явленню", що засвідчується актом прийому-передачі векселів.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) передбачено, що у разі, коли платник податку придбає товари, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництв ва і не підлягає амортизації, податки сплачені у зв'язку з таким придбанням відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Згідно з абзацом 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або сум податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Відтак, ухвалені у справі судові рішення ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та підлягають скасуванню як незаконні і необґрунтовані.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 2 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 24.09.04 р. господарського суду Івано-Франківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.04 р. у справі N А-4/132-8/71 господарського суду Івано-Франківської області скасувати. В задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську задовольнити.