ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 2-7/16044-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі
на постанову від 05.02.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду
та на рішення від 09.12.2003 р.
у справі N 2-7/16044-2003 господарського суду АР Крим
за позовом ТОВ "Нафта-Сервіс"
до ДПІ у м. Сімферополі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибули
від відповідача: у засідання не прибули
ПОСТАНОВИВ:
Рішенням від 09.12.2004 господарський суд АР Крим (суддя Дугаренко О.В.) задовольнив позов ТОВ "Нафта-Сервіс" до ДПІ у м. Сімферополі, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.07.2003 N 0007022303/0, яким позивачу була визначена сума податкового зобов'язання згідно п. (г) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) за порушення ч. 6 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ).
Рішення мотивоване тим, що вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) не поширюються на спірні відносини, оскільки порушення правил торгівлі не є податковими зобов'язаннями.
Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Шевченко Н.Н. - головуючий, Волков К.В., Черткова І.В.) постановою від 05.02.2004 рішення суду першої інстанції залишив без змін, погодившись із висновками, викладеними у рішенні.
Ухвалою від 20.05.2004 Вищий господарський суд України за касаційною скаргою відповідача порушив касаційне провадження по перегляду рішення та постанови у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач видав податкове повідомлення-рішення від 27.07.2003 N 0007022303/0 через виявлення згідно акту перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності N 001045 від 07.07.2003 порушення ч. 6 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ).
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п. 1.2, 1.3 ст. 1 цього ж Закону ( 2181-14 ) є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) визначення податкового зобов'язання контролюючим органом самостійно передбачено за вичерпним переліком обставин визначених законом.
Як вбачається з оспореного позивачем податкового повідомлення-рішення, підставами для його видання були не податкові зобов'язання, податковий борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів або державних фондів, а санкції за порушення певних правил торгівлі, які на момент винесення цих повідомлень-рішень не було визнано у судовому або адміністративному порядку обґрунтованими і такими, що підлягають примусовому стягненню.
Тобто оспорюване повідомлення-рішення не відповідає вимогам, що ставляться до податкових повідомлень статтею 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) щодо їх змісту.
З наведених підстав слід погодитись з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що застосовані оспорюваним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ), не є податковим зобов'язаннями та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), тому оспорюване повідомлення-рішення видане відповідачем з перевищенням його повноважень, не відповідає встановленому законодавством порядку притягнення до відповідальності за таке порушення. Проте податковий орган не позбавлений права застосувати до позивача фінансові санкції за виявлені ним порушення у встановленому законом порядку.
Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування прийнятих у справі рішення і постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 05.02.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-7/16044-2003 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.