Ст. 1. зазначеного Закону ( 185/94-ВР ) передбачає, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, екс

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ), згідно ст. 4 Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 1 Закону про ЗЕД ( 959-12 ) та статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) іноземною валютою є валюта готівкою, грошові знаки, що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Отже, валюта України для резидентів не є іноземною.

Як встановлено судами, згідно п. 3.4 контракту від 10.10.2001 N 40/ДМ0442/01/203, укладеного між позивачем у справі та ВАТ "Газпроммедстрах", здійснення розрахунків за цим контрактом було передбачено в національній валюті України, тому суди дійшли правильного висновку про неправомірність посилання відповідача на порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ), оскільки цей закон регулює відносини, що виникають між резидентами і нерезидентами щодо розрахунків виключно в іноземній валюті.

Посилання відповідача на п. 17 Указу Президента України від 21.01.1998 N 41/98 ( 41/98 ) "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі", який установлює, що розрахунки у валюті України за експортно-імпортними операціями здійснюються резидентами України в порядку, передбаченому для розрахунків у іноземній валюті Законом України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" ( 185/94-ВР ), підлягає відхиленню, оскільки зі змісту зазначеної норми вбачається, що Указ фактично розширює сферу дії Закону, що не допускається, оскільки підзаконний акт не може ні змінювати, ні доповнювати, ні скасовувати Закон.

Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення та постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову від 12.01.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-15/13414-2003 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.