ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 2/299а
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Фролової Г.Н.
за участю представників
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши матеріали касаційної скаргу Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки
на постанову від 06.04.2004 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі N 2/299а господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємця Карпіна О.В.
до Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000832343/0/12293 від 19.06.2003 р.
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець Карпіна О.В. звернулась із позовом до Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки про визнання недійсним податкового повідомлення N 0000832343/0/12293 від 19.06.2003 р., яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 7830 грн. на підставі акта перевірки від 11.06.2003 р. N 4717-112/2-2241219012.
Зазначеним актом встановлено порушення пункту 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) у вигляді проведення розрахункових операцій за готівкові кошти у березні 2001 р. на суму 1566 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій, в зв'язку з чим до відповідача застосована відповідальність, передбачена статтею 22 зазначеного Закону.
Рішенням від 24.11.2003 р. господарського суду Донецької області позов задоволено: податкове повідомлення-рішення N 0000832343/0/12293 від 19.06.2003 р. визнано недійсним, судові витрати покладені на відповідача
Суд дійшов висновку, що застосування фінансових санкцій є безпідставним, оскільки спір виник внаслідок неналежного застосування відповідачем норм законодавства, яке регулює порядок здійснення розрахункових операцій з урахуванням особливостей його застосування суб'єктами малого підприємництва, а саме відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) за період який перевірявся позивач вів книгу обліку доходів і витрат та не здійснював реалізацію підакцизних товарів.
Донецький апеляційний господарський суд переглянувши рішення господарського суду Донецької області за апеляційною скаргою Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки, постановою від 06.04.2004 р. апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2003 р. у справі N 2/299а - без змін.
В касаційній скарзі Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2004 р. та рішення господарського суду Донецької області від 24.11.03 р. скасувати в зв'язку з неправильним застосування судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Мотивуючи касаційну скаргу відповідач настоює на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано який спосіб оподаткування використовує позивач та настоює на тому, що положення пункту 6 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) розповсюджуються на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності платників єдиного податку.
Позивачем відзив на касаційну скаргу не надісланий.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної інстанції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій предметом спору у даній справі є застосування до позивача відповідальності, передбаченої пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі" ( 265/95-ВР ).
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.
Приписами статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), фінансові санкції, визначені цією статтею застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.
Тобто, встановивши порушення, податкові органи повинні прийняти рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом.
У разі невиконання такого рішення контролюючого органу, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення Центрально-Міської МДПІ м. Макіївки, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 7830 грн. за порушення порядку застосування РРО, передбачені пунктами 1,2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) прийняте на підставі приписів підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Саме цим Законом ( 2181-14 ) і запроваджене поняття податкового повідомлення як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом.
Визначена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) процедура погашення розповсюджується на зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, зміст наведених норм, свідчить про відсутність у органів державної податкової служби правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень за процедурою, встановленою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) стосовно порушень вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ).
З огляду на викладене та беручи до уваги, що за результатами розгляду справи фактів порушення позивачем, вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), господарським судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, касаційна інстанція вважає, що рішення та постанова у даній справі підлягають залишенню без змін з мотивів викладених у цій постанові.
Керуючись статтями 1, 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2003 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2004 року у справі N 2/299а господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки - без задоволення.