ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 5/2969-2/253
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Першиков Є.В.
суддів: Савенко Г.В., Ходаківська І.П.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
на постанову від 16.02.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі N 5/2969-2/253 Господарського суду Львівської області
за позовом Корпорації будівельних підприємств "Карпатбуд"
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
За участю представників сторін:
позивача - не з'явилися
відповідача - не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.11.2003 року у справі N 5/2969-2/253 (суддя Зварич О.В.), яке залишене без змін постановою від 16.02.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів О.П. Дубник, О.М. Бобеляк, Г.В. Орищин), задоволено позов Корпорації будівельних підприємств "Карпатбуд", м. Львів до ДПІ у Франківському районі м. Львова і визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Франківському районі м. Львова N 16439/10/23-2 від 02.10.2003 р.
Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суду скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2003 року у справі N 5/2969-2/253 та постанову від 16.02.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду, і прийняти нове рішення, яким відмовити Корпорації будівельних підприємств "Карпатбуд" в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки Корпорації будівельних підприємств "Карпатбуд" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.07.1999 р. - 01.07.2002 р. N 23-239/2089/30477237 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2003 р. N 16439/10/23-2 від 02.10.2003 р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток усього в сумі 24 328,50 грн., з яких 16 219 грн. - основний платіж, 8 109,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
В касаційній скарзі ДПІ вважає, що позивачем в порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) віднесено до валових витрат вартість рекламної вивіски, яка належить фірмі "Карпаттур", а не Корпорації "Карпатбуд".
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, згідно акту здачі-прийняття послуг від 30.11.2001 р. позивач прийняв від ТзОВ "Верещиці" рекламну вивіску "Карпаттур - туристична фірма" в кількості 1 шт., за яку провів оплату платіжним дорученням N 559 від 08.11.2001 р. на підставі виставленого рахунку N 03/11 від 06.11.2001 р.
Судами встановлено, що вартість цієї вивіски не була віднесена позивачем до валових витрат, про що свідчать копії податкових декларацій з податку на прибуток, які знаходяться у справі.
За таких обставин, твердження ДПІ про порушення позивачем п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) не ґрунтується на матеріалах справи та не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Будь-яких інших доводів щодо неправомірності постанови Львівського апеляційного господарського суду відповідач в касаційній скарзі не наводить.
З огляду на все викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова від 16.02.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову від 16.02.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі N 5/2969-2/253 Господарського суду Львівської області залишити без змін.