ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2005 Справа 23/83
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючого Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2004 р.
у справі господарського суду Запорізької області
за позовом ВАТ "Експотранс"
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Цебенко П.П. (дов. від 18.10.04 N 716),
відповідача: Нестеренко Ю.В. (дов. від 20.12.04),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 12.07.04 господарського суду Запорізької області позов ВАТ "Експотранс" задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 24.02.03 N 0000010301/0.
Цим же рішенням з СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на користь позивача стягнуто 85 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано посиланням на ч. 4 ст. 6, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), на відсутність в діях позивача порушення ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.93 N 15-93 ( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та на те, що під час розгляду справи N 5/120 господарським судом було встановлено правомірність проведення заліку однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами позивача з експедиторами - нерезидентами.
Постановою від 08.12.04 Запорізького апеляційного господарського суду рішення від 12.07.04 господарського суду Запорізької області залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовим рішенням, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано ст. 7, п.1 ст. 9, п.2 ст. 16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ).
ВАТ "Експотранс" подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.04.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, за результатами комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "ЗАТЕК 12360" (з 01.03.2002 р. - ВАТ "Експотранс") за період з 01.07.1999 р. по 30.09.2001 СДПІ у м. Запоріжжі складено акт N 107/33-01-05522097 від 27.09.2002, у якому вказано, що в порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) між нерезидентами та позивачем здійснені розрахунки на суму 38784515,36 грн. не через уповноважені банки.
На підставі наведеного акту СДПІ у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення 24.02.2003 р. N 0000010301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обігу готівки на загальну суму 38796517,36 грн.
Крім того, судовими інстанціями з'ясовано, що при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності позивач надав фірмам експедиторам-нерезидентам транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автотранспортом за межами митної території України. В контрактах з нерезидентами передбачено, що у разі необхідності (за письмовим проханням позивача) фірма експедитор організовує за допомогою сторонніх фірм нерезидентів ремонт, технічне обслуговування автомобілів, заміну автошин та акумуляторів (на території іноземних країн), здійснює оплату лізингових платежів нерезидентам-лізингодавцям та видає за розпорядженням позивача його водіям аванси під звіт (які фактично використовуються за межами України). За надані послуги по видачі авансів нерезиденти отримують винагороду у вигляді твердої ставки до виданої суми. Тобто, експедитор не надає послуги, а лише здійснює розрахунки за надані послуги. Отримана від фірм - нерезидентів готівкова валюта використовувалась водіями для оплати за межами митної території України вартості паливно-мастильних матеріалів, ремонтних послуг, послуг стоянки та інше.
В результаті виконаних розрахунків, підприємством ВАТ "Експотранс" в рахунок оплати за надані фірмам-нерезидентам транспортні послуги, отримано іноземну валюту готівкою в розмірі: 7821293,3 німецьких марок; 5175568500 італійських лір; 1057912,0 американських доларів; 16250,0 російських рублів, що в гривневому еквіваленті (по курсу НБУ на день отримання валюти) складає 38784515,36 грн. В ході перевірки було здійснено розрахунок отриманої іноземної валюти готівкою по фірмам-нерезидентам.
Крім того, при прийнятті рішень судами враховано рішення господарського суду Запорізької області від 27.11.2003 р. у справі N 5/120, яким визнано недійсним податкове повідомлення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 08.10.2002 р. N 0000530301/0 на суму 48781355,42 грн. (пеня за порушення терміну надходження валютної виручки за експортними операціями). Вказане податкове повідомлення прийняте на підставі одного й того ж акту документальної перевірки, за той же період, предмет розгляду якого, на думку судів, пов'язаний з предметом розгляду справи N 23/83.
Постановою Запорізького апеляційного суду Запорізької області від 01.04.2004 р. по справі 5/120 рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2003 р. у справі N 5/120 залишено без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди, помилково виходячи з приюдиційного значення вказаних вище судових рішень для даної справи, фактично не дослідили обставини, що витікають із спірних правовідносин.
Судами не досліджено та не надано відповідної оцінки договорам, на підставі яких позивачем надавалися транспортні послуги фірмам - нерезидентам.
Вбачається безпідставним ототожнення судами поняття авансового платежу з наданням послуг, до того ж, судами не враховано, хто фактично надав послуги.
Крім того, попередніми судовими інстанціями не досліджено правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ), оскільки визначення спірних штрафних санкцій як податкового зобов'язання суперечить Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
Зазначені вище обставини залишилися поза увагою господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим прийняті у справі судові рішення підлягаються скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.
Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 12.07.04 господарського суду Запорізької області та постанову від 08.12.04 Запорізького апеляційного господарського суду у справі N 23/83 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.