ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 10/3"НА"
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу Лугинської МДПІ
на постанову від 23.11.2004 Житомирського апеляційного господарського суду
та на рішення від 23.04.2004
у справі N 10/3"НА" господарського суду Житомирської області
за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"
до Лугинської МДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибули
від відповідача: Бондарь А.В., Кузьмич М.В., Якухно В.І., дов.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Лугинської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.11.2003 N 0000232306/0/4717 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 4089113,60 грн. за порушення вимог п.п. 1, 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР, 1776-14 ) (далі - Закон N 1776-III) при здійсненні реалізації газу скрапленого вуглеводневого.
Рішенням від 23.04.2004 господарський суд Житомирської області (суддя Будішевська Л.О.) позов задовольнив, встановивши відсутність порушень, за які було застосовано штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.
Постановою від 23.11.2004 Житомирський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Горшкової Н.Ф. - головуючого, Голубєвої Г.К., Майора Г.І.) рішення залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою від 24.01.2005 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, яка мотивована порушення судами преамбули та п. 1.2 ст. 1 закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами, спірне податкове повідомлення-рішення від 19.11.2003 N 0000232306/0/4717 було видано відповідачем на підставі акту N 23-16/61/22060439 від 17.11.2003 документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 до 01.04.2003, яким встановлено порушення позивачем п. 5 ст. 3 Закону N 1776-III ( 1776-14 ) в частині реалізації газу скрапленого без використання книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок; п. 1 ст. 3 Закону N 1776-III в частині реалізації газу скрапленого вуглеводневого через засоби пересувної торгівельної мережі (авторозвозки), проведеної підприємством без застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 817754,72 грн.; п. 2 Постанови КМУ від 23.08.2000 N 1336 ( 1336-2000-п ) "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Постанова КМУ N 1336), яким установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим для форм та умов проведення діяльності, визначених у переліку, 200 тис. грн. на один суб'єкт господарської діяльності.
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п. 1.2, 1.3 ст. 1 цього ж Закону ( 2181-14 ) є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) визначення податкового зобов'язання контролюючим органом самостійно передбачено за вичерпним переліком обставин визначених законом.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що підставами для видання оспореного позивачем податкового повідомлення-рішення були не податкові зобов'язання, податковий борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів або державних фондів, а санкції за порушення певних правил торгівлі, які на момент винесення цих повідомлень-рішень не було визнано у судовому або адміністративному порядку обґрунтованими і такими, що підлягають примусовому стягненню, а також не визнані платником податків. З встановлених обставин судова колегія дійшла висновку, що застосовані оспорюваним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції, встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), не є податковим зобов'язанням та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), тому оспорюване повідомлення-рішення не відповідає встановленому законодавством порядку притягнення до відповідальності за таке порушення.
Разом з тим, суди при розгляді справи встановили відсутність порушень з боку позивача, за які було застосовано штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки згідно з п. 1 ст. 9 Закону N 1776-III ( 1776-14 ) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
При цьому суди встановили, що в період з 01.01.2001 до 31.03.2003 позивачем надавалися послуги по доставці та реалізації скрапленого вуглеводневого газу у балонах 50 л споживачам через засоби пересувної торгівельної мережі (авторозвозки), проте розрахунки за послуги по доставці та реалізації скрапленого газу проводились в касі підприємства шляхом укладання між водієм та споживачами усних договорів доручення відповідно до ст. 386 ЦК УРСР ( 1540-06 ), на підставі яких водій від імені довірителів (споживачів) розраховувався в касі позивача за отриманий газ. Встановлення вказаних обставин скаржником у касаційній скарзі не заперечується.
Враховуючи припис п. 1 ст. 9 Закону N 1776-III ( 1776-14 ) та встановлення судами обставин щодо здійснення розрахунків між позивачем та споживачами в касі підприємства, слід погодитися з висновком судів щодо неправомірності застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення п.п. 1, 5 ст. 3 Закону N 1776-III та п. 2 Постанови КМУ N 1336 ( 1336-2000-п ) через відсутність таких порушень.
А порушення порядку здійснення розрахунків у касі підприємства щодо оформлення відповідних ордерів та квитанцій, як встановлено судами, відповідачем зафіксовано не було та при розгляді справи не доводилося.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.11.2004 у справі N 10/3"НА" залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.