Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що у відповідності до Статуту Київської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, зареєстрованим Управлінням юстиції Київської міської держадміністрації 29.04.1993 р., зі змінами та доповненнями внесеними 16.01.2001 р., Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є громадською організацією, що на добровільних засадах об'єднує громадян - власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, інших громадян - любителів автомототехніки. Згідно п. 2.3 Статуту Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів сприяє членам Спілки в створенні кооперативів по будівництву гаражів і автостоянок, організації будівництва і експлуатації автостоянок, в зберіганні, технічному обслуговуванні та ремонті транспортних засобів, наданні транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до ст. 2, ст. 5 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), Довідок Головного управління земельних ресурсів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки N 80 від 30.01.2003 р., N 77 від 30.01.2003 р., N 79 від 30.01.2003 р., позивач є платником податку на землю.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) визначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.
Господарськими судами було встановлено, що Статутом позивача передбачено сприяння членам спілки у організації колективного зберігання індивідуального власного автотранспорту у встановленому порядку відведених та спеціально наданих для цих цілей земельних ділянках, і тому позивач сплачував земельний податок у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ). Використання позивачем земельних ділянок для розташування автостоянок підтверджується витягом з Рішення Київської міської Ради народних депутатів від 23.03.1981 р., Рішенням Київської міської Ради народних депутатів N 1106 від 14.12.1989 р., Довідками Головного управління земельних ресурсів N 80 від 30.01.2003 р., N 77 від 30.01.2003 р., N 79 від 30.01.2003 р.
Статтею 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) передбачається застосування різних ставок земельного податку у залежності від території розташування земельних ділянок, в тому числі землі природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, та функціонального призначення об'єктів, які знаходяться на земельних ділянках.
Позивач звертався з запитом до Комісії Верховної Ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села щодо застосування норм Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ). У відповіді на запит позивача Заступник Голови Комісії у Листі N 06-13/8-71 від 24.02.1997 р. зазначив, що у разі, коли земельні ділянки використовуються громадянами членами Спілки для зберігання особистих транспортних засобів, податок на ці земельні ділянки повинен обчислюватися відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю".
Листом N 06-13/8-569 від 17.12.2002 р. Голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин повідомив позивача, що ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), на думку Комітету, також поширюється на земельні ділянки, надані Всеукраїнській спілці автомобілістів, які використовуються громадянами - членами спілки для зберігання особистих транспортних засобів.
Міністерство юстиції України в своєму Листі N 21-45-440 від 02.04.2003 р. "Щодо роз'яснення земельного законодавства" зазначає, що враховуючи те, що оподаткування земельних ділянок прямо залежить від режиму земель, на яких розміщуються автостоянки, режим оподаткування, передбачений ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), може поширюватись і на колективні автостоянки позивача.
Господарськими судами було встановлено, що позивач за 2000, 2001, 2002 роки сплачував податок на земельні ділянки у розмірі 3% суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів Вищого Господарського суду України, ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.03 у справі N 33/574 залишити без змін.