ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2005 Справа N 28/424(05-5-28/8140)
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Дроботової Т.Б.,
суддів: Волковицької Н.О., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2004 р.
зі справи N 28/424(05-5-28/8140) господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина", м. Київ
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Багатченко Ю.В. (довіреність від 01.06.04, б/н)
від відповідача: Пікула В.В. (довіреність від 30.12.04 N 16368/9/10-009)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 16.12.2004 р., надіслана - 20.12.2004 р.)
Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 02.02.05 N 02-12.2/11 у зв'язку з відпусткою суддів: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г. для перегляду в касаційному порядку даної справи утворено колегію суддів у складі: Дроботова Т.Б. - головуючий, Волковицька Н.О., Продаєвич Л.В. ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2004 р. N 952302/0.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2004 р. (суддя Борисенко І.В.) вказана позовна заява повернута без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) з посиланням на те, що позивач, в порушення вимог ст.ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, не направив на адресу відповідача доданих до позовної заяви документів.
Вказана ухвала оскаржена товариством до Київського апеляційного господарського суду, який постановою від 06.10.2004 р. (судді: Зеленін В.О. - головуючий, Полянський А.Г., Рєпіна Л.О.) вказану ухвалу скасував, матеріали справи повернув до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Постанова вмотивована відсутністю підстав для повернення позовної заяви. Апеляційним судом встановлено, що позивач відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), направив відповідачеві копію позовної заяви без доданих до неї документів, у зв'язку з тим, що такі документи (податкові накладні) знаходяться у інспекції та значаться у додатку N 1 до акта позапланової документальної перевірки ТОВ "Українська сировина".
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва до Вищого господарського суду України подана касаційна скарга про скасування постанови апеляційної інстанції та про залишення без змін ухвали місцевого суду. В касаційній скарзі наведені наступні доводи: обов'язок позивача направляти відповідачеві копію позовної заяви та доданих до неї документів встановлений ст. 56 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), відсутність копій таких документів, на думку інспекції, ставить позивача "у привілейоване становище", оскільки в такому випадку інша сторона позбавлена можливості надати обґрунтовані заперечення проти позову з посиланням на письмові докази. Інспекція звертає увагу на те, що апеляційною інстанцією неправильно застосовані приписи ст.ст. 32-38, 56, 63 та порушені ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, вислухавши представників сторін, присутніх у засіданні, дійшла висновку про необгрутованість доводів, викладених у касаційній скарзі та про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням наступних обставин:
Право на звернення до суду реалізується шляхом подачі позовної заяви, яка повинна відповідати приписам ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), якими передбачені: форма і зміст позовної заяви, ціна позову, порядок надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів, перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Як вбачається із матеріалів справи, товариство звернулось з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (в якому інспекцією визначено завищену суму бюджетного відшкодування з ПДВ), прийнятого на підставі акта позапланової документальної перевірки товариства саме з цього питання. Позовна заява оформлена позивачем з дотриманням вимог ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
За приписами ст. 56 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) позивач, зокрема, додає до позовної заяви документ, який підтверджує відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Як свідчать матеріали справи, до позовної заяви надані докази надіслання її копії стороні у справі (поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист).
Згідно зі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема, у разі, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (п.6).
Повертаючи позовну заяву без розгляду на підставі зазначеної норми, господарський суд м. Києва встановив, що на адресу інспекції згідно опису вкладення у цінний лист направлено тільки копію позовної заяви та зазначив про відсутність доказів наявності у відповідача податкових накладних NN 949, 934, виписаних ТОВ "Зелений гай".
Скасовуючи ухвалу господарського суду м. Києва, Київський апеляційний господарський суд, виходив із того, що згадані документи знаходяться у відповідача з посиланням на додаток N 1 до акта перевірки.
Із зіставлення ст.ст. 54-57 і ст. 63 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) випливає, що позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви та документ на підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів у разі, якщо цих документів у сторони немає.
Як зазначалося вище, предметом спору у даній справі є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Належні документи в обґрунтування заявлених позовних вимог товариством надані до господарського суду. Податкові накладні, на відсутність доказів наявності яких у відповідача посилається місцевий господарський суд, покладені в основу висновків акта перевірки і їх надсилання разом з копією позовної заяви на адресу інспекції, правомірно визнано апеляційним господарським судом необов'язковим.
Колегія суддів Вищого господарського України зауважує, що перелік підстав для повернення позовної заяви, передбачений ст. 63 Кодексу ( 1798-12 ), є вичерпним.
Посилання в касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) визнається судовою колегією Вищого господарського суду України необґрунтованим, оскільки вказані статті закріплюють основні засади судочинства, яких повинен дотримуватись суд, здійснюючи правосуддя, а в даному випадку судовий процес у справі не здійснювався, а отже, встановлені цими статтями принципи апеляційним господарським судом не порушені.
Щодо тверджень інспекції про неправильне застосування судом ст.ст. 32-38 цього Кодексу ( 1798-12 ) колегія суддів зазначає, що цими статтями визначено поняття і види доказів (письмові і речові докази), обов'язок доказування і подання доказів, належність і допустимість доказів, підстави звільнення від доказування на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. А відтак, порушення цих норм можливе лише за умови здійснення судового процесу, в ході якого суд з'ясовує відсутність чи наявність обставин, на яких ґрунтується позов та вирішує питання щодо належності та допустимості доказів, які подаються сторонами у справі.
Твердження інспекції про порушення судом принципів законності, змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, які виражаються нібито в позбавленні права відповідача подати обґрунтовані заперечення на позов, судова колегія касаційної інстанції вважає недоречними, виходячи із того, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) встановлені права та обов'язки сторін у судовому процесі, а за приписами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати відзив на позовну заяву, тобто надання відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком. Водночас, як вбачається зі змісту ст. 75 цього Кодексу, відсутність відзиву не є перешкодою для розгляду справи господарським судом.
З урахуванням викладеного підстав, для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови апеляційного господарського суду не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2004 р. зі справи N 28/424(05-5-28/8140) - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.