ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 11/378
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
головуючого: судді Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
на рішення господарського суду м. Києва від 05.12.03
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.04
зі справи N 11/378
за позовом Київського міського споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Красилюк П.П. (довіреність від 30.06.04 р. N 237); Лазарєва М.І. (довіреність від 30.06.04 р. N 237); Ткаченко І.Л. (довіреність від 30.06.04 р. N 237)
від відповідача: Стрижак Л.П. (довіреність від 09.01.04 р. N 6/9/10).
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 14.05.04 р., надіслана 20.05.04 р.).
ВСТАНОВИВ:
За результатами тематичної перевірки магазину N 39 "Медок" Київського міського споживчого товариства з питань повноти та своєчасності оприбуткування товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.02 р. - 01.06.02 р. ДПІ У Деснянському районі м. Києва складено акт від 19.11.02 р. N 47. Перевіркою виявлено необлікованого товару (меду) в січні 2002 р. на 88 208,50 грн., в травні 2002 р. - на 57 438,70 грн., що є порушенням ст. 3 п. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. N 1776-III ( 1776-14 ). На підставі акта перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва оформлено податкове повідомлення-рішення від 26.06.03 р. N 538-26-7-02773025/5259, яким споживчому товариству визначено суму податкового зобов'язання - штрафна (фінансова) санкція у сумі 291 294 грн., яку застосовано згідно зі ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1776-14, 265/95-ВР ), а саме: у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем спочатку в адміністративному, а потім у судовому порядку, при якому рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.03 р. ( суддя Кот О.В.) позовні вимоги задоволені частково, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва визнано недійсним в частині визначення товариству податкового зобов'язання за платежем - фінансова санкція у сумі 277 342,60 грн., в решті позову відмовлено.
Судове рішення вмотивоване тим, що позивач приймав мед бджолиний від фізичних осіб, з якими укладав договори зберігання з правом реалізації меду лише після надання відповідних документів щодо якості товару, а у разі невідповідності мед, на підставі закупочного акта, повертався його власнику.
З урахуванням тих обставин, що мед не належав товариству, останнє не здійснювало реалізацію товарів, які були необліковані у встановленому порядку, господарський суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1776-14, 265/95-ВР ), а відповідно про відсутність у ДПІ підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відмова в задоволенні решти позовних вимог обґрунтована тим, що неоприбуткування надлишків меду в кількості 1268,3 кг позивачем не оспорюється.
За апеляційною скаргою ДПІ у Подільському районі м. Києва вказане рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.04 (судді: Муравйов О.В. - головуючий, Коваленко В.М., Вербицька О.В.) залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з клопотанням про відновлення строку касаційного оскарження та з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неврахування судами всіх обставин справи та неправильне застосування п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1776-14, 265/95-ВР ) та ст. 5 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV ( 996-14 ).
У відзиві на касаційну скаргу Київське міське споживче товариство просить прийняті у справі судові акти залишити без змін, оскільки фактичні обставини справи були встановлені попередніми судовими інстанціями в повному обсязі та їм надана правильна оцінка.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про залишення прийнятих у справі судових актів без змін, але з інших правових підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.06.03 р. N 538-26-7-02773025/5259 оформлене Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва за платежем - штрафна (фінансова) санкція за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1776-14, 265/95-ВР ).
Штрафна (фінансова) санкція визначена інспекцією в податковому повідомленні-рішенні як податкове зобов'язання.
Відповідно до п. 1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), який є спеціальним законом з питань оподаткування, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Цим законом запроваджено поняття податкового повідомлення, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму, визначену контролюючим органом, у випадках передбачених цим Законом (п. 1.9 ст. 1 Закону).
Статті 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) містять вичерпний перелік податків і зборів, які є обов'язковими для сплати їх платником. Зі змісту п. 17.3 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) вбачається, що тільки штрафні санкції за порушення податкового законодавства прирівнюються до сплати податку.
У преамбулі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. N 1776-III ( 1776-14, 265/95-ВР ) (зі змінами та доповненнями) зазначено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто не визначає зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державним цільових фондів відповідну суму податку або збору у встановлений законодавством строк.
Колегія суддів зазначає, що сфера дії Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) не розповсюджується на правовідносини, які врегульовані Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1776-14, 265/95-ВР ), а тому у податкової інспекції відсутні правові підстави щодо прийняття податкового повідомлення на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 05.12.03 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.04 зі справи N 11/378 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва - залишити без задоволення.