ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2005 Справа N 37/147
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В., за участю представників сторін: позивача Самойленко Т.В., дов. від 28.07.2004 року, відповідача Логойда Т.В., дов. від 22.03.2005 року, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у справі N 37/147 на ухвалу від 18.11.2004 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Майстренко С.П. до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Майстренко С.П. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції від 23.04.2004 року N 0000272306/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції на суму 5100 грн. за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) за фактом неспівпадіння відбитків на контрольних стрічках реєстраторів розрахункових операцій фактично проведеним операціям.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2004 року (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено, визнано недійсним повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції від 23.04.2004 року N 0000272306/0 з посиланням на те, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам статей 4, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та статей 14, 15 Закону України "Про оподаткування" ( 334/94-ВР ), оскільки спірні штрафні санкції не є податком або іншим обов'язковим збором, тому запроваджений цими законами порядок визначення та стягнення податкових платежів, у тому числі встановлення правових наслідків при виникненні податкового боргу, не може поширюватися на спірні фінансові санкції.
Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція 04.11.2004 року звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Одночасно позивачем було заявлено клопотання про відновлення пропущеного ним строку для подання апеляційної скарги, встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Ухвалою від 18.11.2004 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд відмовив Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги з огляду на відсутність поважних причин пропуску встановленого процесуального строку та повернув апеляційну скаргу без розгляду.
В касаційній скарзі Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція просить скасувати ухвалу від 18.11.2004 року, направити апеляційну скаргу до розгляду Дніпропетровському апеляційному господарському суду. Скаржник посилається на те, що отримав копію рішення господарського суду лише 13.10.2004 року, але у зв'язку з навантаженням, великою кількістю судових засідань та додаткових зборів доказів пропустив строк апеляційного оскарження. Державна податкова інспекція в касаційній скарзі зазначає, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд не в повній мірі з'ясував обставини пропущення строку надання апеляційної скарги та в порушення вимог статті 93 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) позбавив відповідача права на оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування ухвали апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) визначено, що сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 цього Кодексу.
Підставою повернення апеляційної скарги Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції судом визначено подання згаданої скарги після спливу строку, встановленого приписами статті 93 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), з посиланням на те, що до клопотання про відновлення цього строку не додано доказів щодо пропуску встановленого строку з поважних причин.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області датоване 13 серпня 2004 року. Як встановив апеляційний суд, апеляційна скарга Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення від 13.08.2004 року, а також клопотання про відновлення строку на оскарження згаданого рішення господарського суду Дніпропетровської області була подана лише 17.11.2004 року. Це не заперечує і касатор.
В касаційній скарзі позивач посилається на велику кількість судових засідань та необхідність додаткового збору доказів. Таким чином, якщо скаржник дійсно отримав копію рішення 13.10.2004 року, апеляційну скаргу подано більше ніж через місяць після отримання процесуального документа.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція за заявою сторони, прокурора може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Виходячи зі змісту наведеної статті Господарського процесуального кодексу України, поважними визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.
Заявлене скаржником клопотання до апеляційного суду про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги правомірно визнано Дніпропетровським апеляційним господарським судом безпідставним.
Виходячи з викладеного Дніпропетровський апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції у відновленні процесуального строку для подання апеляційної скарги.
Зважаючи на викладене, ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2004 року відповідає нормам процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.
Відповідно до частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишається без змін, а касаційна скарга без задоволення.
Керуючись статтями 53, 91, 93, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2004 року у справі N 37/147 залишити без змін, касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції - без задоволення.