ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
17.05.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого Харченка В.В., суддів Берднік І.С., Васильченко Н.В., Карася О.В., Костенка М.І., при секретарі Білій-Грошко О.А., за участю представника позивача гр. Д, розглянувши в судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Фірма "Стромгіпс" до Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за касаційною скаргою Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28 вересня 2005 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 1 листопада 2005 року, ВСТАНОВИЛА:
У липні 2005 року Закрите акціонерне товариство фірма "Стромгіпс" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.05.2005 N 0000532342/2.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28 вересня 2005, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 1 листопада 2005 року, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Фірма "Стромгіпс" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволені.
Вищезазначені судові рішення мотивовані тим, що вартість послуг, наданих позивачу, за вимогами відносно оплати якої минув строк позовної давності, набула статусу безповоротної фінансової допомоги, і відповідно, має бути включена до складу валового доходу позивача відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) з моменту закінчення строку позовної давності.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якій просить судові рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі акта перевірки від 18.03.2005 N 31/23/00290601/ДСК (далі - акт перевірки), складеного за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ фірма "Стромгіпс" (м. Артемівськ) за період з 01.01.2004 по 01.02.2005 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 30.05.2005 N 0000532342/2, яким з посиланнями на пп. 4.2.2 "б" п. 4.2 ст. 4, ст. 5, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), п. 5.1, п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежами з податку на прибуток на загальну суму 6684 грн., у т. ч. 5810 грн. - основний платіж, 874 грн. - штрафні санкції.
Зазначене повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акта перевірки від 18.03.2005 (а. с. 30 - 31 т. 1) про те, що позивачем було завищено валові витрати за I півріччя 2004 року на суму 5865 грн та за IV квартал 2004 року на суму 17573 грн. Висновки про завищення валових витрат було зроблено з посиланням на те, що позивач отримав вказані послуги безоплатно, отже не мав права відносити їх вартість до складу валових витрат.
При цьому відповідач послався на пункт 5.10 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), згідно з яким проводиться корегування розміру валових витрат та валового доходу у випадку зменшення вартості товарів (робіт, послуг) у випадку зміни їх ціни після поставки.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що застосуванню підлягала не норма пункту 5.10 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), а правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визначення боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 зазначеного Закону.
При цьому колегія суддів виходить з нижчевикладеного.
Відповідно до частини 1 пункту 5.10 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Частиною 2 зазначеного пункту 5.10 прямо визначено, що цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону ( 334/94-ВР ).
Акт перевірки (а. с. 30 т. 1) містить розшифровку джерел отримання товарів (робіт, послуг), за якими минув термін позовної давності, їх вартості та посилання на списання позивачем суми вартості зазначених товарів (робіт, послуг) до складу валового доходу позивача у II та IV кварталах 2004 року (а. с. 31 т. 1), на суми відповідно 5864,75 грн. та 17542,84 грн. (без урахування ПДВ).
Внаслідок того, що станом на кінець I та III кварталів 2004 позивач за даними бухгалтерського обліку мав вищезазначену заборгованість, однак не поніс жодних витрат на придбання товарів (робіт, послуг), відповідач дійшов висновку про безпідставність віднесення зазначених сум до складу валового доходу у I півріччі та IV кварталі 2004 року.
Відповідно до частини 1 пункту 1.25 статті 1 безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Частиною 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 даного Закону ( 334/94-ВР ) визначено, що сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.
Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) до доходів з інших джерел та від позареалізаційних операцій включаються суми безповоротної фінансової допомоги.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що безповоротною фінансовою допомогою вартість отриманих позивачем товарів (робіт, послуг) стала саме з моменту сплину строку позовної давності за вимогами відносно стягнення зазначеної вартості, а не з моменту отримання таких товарів.
Колегією суддів не приймаються посилання скаржника також з огляду на те, що відповідно до пункту 1.23 статті 1 вищезазначеного Закону ( 334/94-ВР ) безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Матеріали справи (а. с. 4 - 72 т. 2) містять докази укладення угод на придбання позивачем товарів (робіт, послуг) та визначення вартості зазначених товарів - накладні, довіреності та акти приймання-здачі виконаних робіт.
Отже, на момент отримання позивачем товарів (робіт, послуг) їх вартість була визначена та підлягала відшкодуванню позивачем до сплину термінів позовної давності.
Оскільки колегією суддів не було встановлено порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів Вищого адміністративного суду України УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28 вересня 2005 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 1 листопада 2005 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення.