В українському законодавстві цьому принципу кореспондується п. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ), згідно якого обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Свідоцтва NN 6456-6458 на знаки для товарів і послуг видані "Байєр АГ" на позначення "АСПІРИН" та "ASPIRINUM" кирилицею та латиницею. Предметом позову є позначення "АСПІРИН" українською мовою. Таким чином ні у "Байєр АГ", ні у "Байєр Акціенгезельшафт" немає свідоцтва на позначення "АСПІРИН".
Суди першої та апеляційної інстанції не встановили повного найменування позивача, чим порушили ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ).
Зокрема, згідно з рішенням суду від 21.11.2003 позивачем визнаний "Байєр Акціенгезельшафт". Проте у витягу з торгового реєстру зазначено, що у німецькому торговому реєстрі значиться акціонерне товариство "Байєр Акцієнгезельшафт". У заяві гр. П-А. значиться, що вона є представником компанії "АГ Байєр". В іншому документі вона посилається вже на компанію "Байєр". У постановах судової колегії Вищого арбітражного суду України та у листах Антимонопольного комітету України значиться фірма "Байєр АГ".
Суд прийняв позовну заяву підприємства "Байєр Акціенгезельшафт", в той час як власником свідоцтв України NN 6455-6458 на знаки для товарів і послуг є "Байєр АГ".
Метою наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.01.2003 N 8 ( z0069-03 ) є застереження хворих на алергію до аспірину та інших препаратів на основі ацетилсаліцилової кислоти про те, що вживання будь-яких ліків, які містять в своєму складі зазначені у наказі допоміжні речовини, може завдати шкоду їхньому здоров'ю.
Всі препарати на основі аспірину по всьому світу мають однакові властивості та побічні ефекти, що підтверджено достовірними фактичними даними і описано в спеціальній літературі багатьох країн світу. Тобто, суду не доведено позивачем, чому вживання позначення "АСПІРИН" в негативному значенні може призвести до заподіяння шкоди діловій репутації позивача, отже не виникає ніякого сумніву те, що торгова марка "АСПІРИН" та "ASPIRINUM", які належать позивачу мають такі самі протипоказання.
Позначення "аспірин" ("аспирин") є загальноприйнятою назвою ацетилсаліцилової кислоти та препаратів на її основі, а також видовою назвою хвороб, що виникають на фоні їх тривалого використання. В свою чергу "ацетилсаліцилова кислота" - це хімічно-фармакологічна назва, яка невідома широкому колу споживачів як синонім "аспірин".
Таким чином суди першої та апеляційної інстанції порушили абзац 6 ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), в якому зазначено, що споживачі мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця).
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку про те, що заміна в тексті наказу Міністерства охорони здоров'я від 15.01.2003 N 8 ( z0069-03 ) загальновживаного поняття "аспірин" на термін "ацетилсаліцилова кислота", що відомий лише вузькому колу фахівців, може призвести до того, що постраждають пацієнти з підвищеною чутливістю до аспірину, які завчасно не одержать доступну життєво необхідну їм інформацію, тобто наслідком задоволення позовних вимог позивача буде завдання шкоди здоров'ю населення України, що буде порушувати ст. 3 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 107, п. 2 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111- 12, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ), ПОСТАНОВИЛИ:
1. Касаційні скарги задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2004 по справі N 39/311 та рішення господарського суду м. Києва по цій справі змінити.
3. В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоров'я від 15.01.2003 N 8 ( z0069-03 ) у частині застосування знака для товарів і послуг "АСПІРИН" відмовити.
4. В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
5. Витрати по сплаті державного мита, в т. ч. за перегляд у касаційній інстанції, віднести на позивача.
6. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.