наведеного Закону установлює, зокрема, що обсяг і форми звітності та інформації для комерційних банків установлюються Національним банком.
Оспорюваний наказ (Порядок) у встановленому законом порядку з НБУ навіть не погоджено. Доводи відповідача про узгодження Порядку з головою Правління НБУ є безпідставними.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк видає нормативні акти з питань, що входять до його повноважень, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб. Вони видаються у формі постанов Правління Національного банку.
Обов'язок банків та інших фінансово-кредитних установ надавати державним податковим органам на їх запит відомості про наявність і рух коштів на розрахункових та інших рахунках платників податків - клієнтів цих установ передбачений статтею 12 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ). У даному випадку право органів податкової служби вимагати певну інформацію від банків кореспондується з обов'язком банків її надавати, але в тому випадку, коли на це є відповідний запит.
Порядок, виданий ДПА, незважаючи на наявність в його назві, інших місцях слів "на вимогу", передбачає обов'язкове систематичне подання банками відомостей органам ДПС без направлення останніми відповідних вимог щодо конкретних суб'єктів оподаткування; його дія мала поширюватися, зокрема, на всі банки та їх клієнтів, тобто носити абсолютний, імперативний, характер.