ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08-02.09.2004 Справа N 14/256
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянула касаційну скаргу приватного підприємства "Агата" (надалі Підприємство)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.04
у справі N 14/256
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Підприємства
до відкритого акціонерного товариства "Коломийський сирзавод" (надалі Товариство)
відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Івано-Франківську (надалі Банк)
третя особа:
Коломийська об'єднана державна податкова інспекція (надалі Коломийська ОДПІ)
про визнання недійсним договору застави та виконавчого напису нотаріуса.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Герасимчука О.П. (за дов. N 74 від 31.03.04) - у судовому засіданні 26.08.04; Хватова В.С. (за дов. б/н від 19.09.04) - у судовому засіданні 26.08.04, 02.09.04;
- відповідачів
Товариства: не з'явилися;
Банку: Волощука Р.А. (за дов. N 010-03/143 від 12.01.04) - у судовому засіданні 26.08.04, 02.09.04;
- 3-тьої особи: не з'явилися.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 26.07.04 у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у черговій відпустці та хворобою судді Савенко Г.В. було утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий - Першиков Є.В., суддів Цвігун В.Л., Яценко О.В., яка призначила справу до розгляду.
У зв'язку з виходом суддів Ходаківської І.П. та Савенко Г.В. справа розглядається по суті колегією суддів у постійному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.
Про вказані обставини сторонам повідомлено на початку судового засідання 26.08.04.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у судовому засіданні 26.08.04 було оголошено перерву до 02.09.04 для підготовки вступної та резолютивної частин постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у судовому засіданні 02.09.04 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 16.02.04 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Булка В.І.) позов Підприємства частково задоволено та визнано недійсним договір застави N 151012167 від 26.12.01, укладений між Банком і Товариством. Провадження у справі в частині визнання недійсним виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Мачкур А.А. від 31.01.03 на договорі застави припинено. Судові витрати покладено на Банк.
Судове рішення мотивовано тим, що укладення спірного договору застави майна від 26.12.01 відбулося під час перебування всіх майнових активів Товариства у податковій заставі, яка виникла в силу закону, а тому допущено порушення вимог п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (надалі Закон), оскільки повідомлення Коломийської ОДПІ за формою і змістом не є документом, що підтверджує відсутність податкової застави.
Постановою від 20.05.04 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кузь В.Л., суддів Бойко С.М., Давид Л.Л.) рішення від 16.02.04 господарського суду Івано-Франківської області в частині визнання недійсним договору застави N 151012167 від 26.12.01, який укладено між Банком і Товариством, та в частині стягнення з Банку державного мита та інформаційних витрат скасовано. В цій частині було прийнято нове рішення, яким Підприємству в задоволенні позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін. З Підприємства на користь Банку стягнуто 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Господарський суд Івано-Франківської області зобов'язано видати наказ на виконання цієї постанови.
З прийнятою постановою апеляційної інстанції не погоджується Підприємство, яке звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою вважаючи, що постанова апеляційної інстанції не відповідає вимогам діючого матеріального і процесуального законодавства.
Так, скаржник вважає, що судова інстанція, приймаючи постанову по справі, не обґрунтувала наявність недотримання вимог ст.ст. 1, 2, 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Також, на думку скаржника, судові інстанції при відмові в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору застави N 15101267 від 26.12.01 не взяли до уваги та не надали правової оцінки вимогам п.п. 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону ( 2181-14 ), яким встановлено, що майно, яке перебуває у податковій заставі, у наступну заставу не допускається.
Крім того, Підприємство вважає, що матеріалами справи підтверджено, що укладення оскарженого договору застави відбулося під час наявності у Товариства податкового боргу, а тому на підставі відповідної податкової застави приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. необґрунтовано здійснив виконавчий напис N 94 від 31.01.03 в договорі застави, але цим обставинам судом також не надано правової оцінки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, додаткові обґрунтування касаційної скарги та заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, встановила наступне.
26.12.01 між Товариством і Банком було укладено договір застави майна N 15101267, на підставі якого Товариство виступило майновим поручителем за товариство з обмеженою відповідальністю "Кварта-Схід" по виконанню останнім зобов'язань перед Банком за укладеною між ними кредитною угодою N 15101К59 від 20.12.01.
Укладення договору застави майна N 151012167 від 26.12.01 на підставі висновку місцевого суду відбулося під час перебування всіх майнових активів Товариства у податковій заставі, яка виникла в силу закону на підставі п. 1.17, п.п. 8.2.1. п. 8.1 ст. 8 Закону ( 2181-14 ).
Вказаний висновок судової інстанції зроблено на підставі першої податкової вимоги Коломийської ОДПІ від 19.10.01 N 1/12, повідомлення про вручення поштового відправлення за N 4203 від 23.10.01, витягу з Державного реєстру застав рухомого майна, довідки Коломийської ОДПІ N 2011/10/24-20 від 10.02.04, у зв'язку з чим було зроблено висновок, що оскаржуваний договір застави між Товариством та Банком здійснено з порушенням п.п. 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону ( 2181-14 ), яким встановлено, що надання майна, яке перебуває у податковій заставі, у наступну заставу, або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.
Ст. 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору застави) встановлено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, а тому місцевий суд прийшов до висновку, що позовні вимоги при визнання недійсним договору застави N 151012167 від 26.12.01 укладеного між Банком та Товариством є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Апеляційна інстанція, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, прийшла до висновку, що Підприємство, придбавши 29.04.03 на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів N В-132/К-51 вексель N 7033636501161, емітований Комбінатом, поставило вимогу про визнання недійсним договору застави майна від 26.12.01, який укладено між Товариством та Банком з підстав недотримання сторонами вимог чинного законодавства при укладанні даного договору.
На підставі наданих сторонами доказів апеляційна інстанція прийшла до висновку, що Підприємство у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях від 15.01.04 жодним чином не обґрунтувало яким чином укладення відповідачами оскарженого договору в грудні 2001 року порушило його права чи інтереси. Судом першої інстанції вказаних обставин також не встановлено, а тому апеляційна інстанція у своїй постанові зазначала, що позовні вимоги, які не підтверджують порушення прав чи законних інтересів позивача, не підлягають задоволенню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що у відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) до господарського суду мають право звертатися особи за захистом своїх порушених прав або при оспорюванні прав і охоронюваних законом інтересів, звідки вбачається, що на час звернення до суду право чи охоронюваний законом інтерес позивача порушено відповідачем.
В той же час, чинне законодавство не надає права суб'єктам господарювання встановлювати правомірність здійснення підприємницької та іншої діяльності іншим суб'єктом господарювання, в тому числі стосовно укладення цивільно-правових угод, якщо така діяльність не порушує їх прав чи охоронюваних законом інтересів.
Матеріалами справи не підтверджено та Підприємством не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, що укладена цивільно-правова угода іншими суб'єктами господарювання порушує права чи охоронювані законом інтереси Підприємства.
Апеляційною інстанцією також враховано представлені докази про те, що Коломийська ОДПІ, як контролюючий орган, що здійснює стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються до бюджетів та державних цільових фондів та на який покладено контроль за дотриманням вимог законодавства щодо застосування податкової застави, не зверталася з позовними вимогами про визнання недійсним договору застави, тобто не визначала наявності факту порушення вимог діючого законодавства щодо своїх прав чи охоронюваних законом інтересів при укладанні оскарженого договору застави.
Щодо відповідності даного договору вимогам п.п. 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), то Львівський апеляційний господарський суд підставно прийшов до висновку, що у відповідності до вимог п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону однією з підстав виникнення права податкової застави є несплата у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційна інстанція дала належну оцінку встановленим обставинам по справі, зокрема, наявному в матеріалах справи повідомленню від 26.12.01 N 12090/19-015, яке видано Коломийською ОДПІ за підписом заступника начальника інспекції про те, що за станом на 26.12.01 відсутня заборгованість Товариства по платежах до бюджету.
Вказане повідомлення не визнано у встановленому порядку таким, що видане посадовою особою з перевищенням своїх повноважень, чи таким, що містить неправдиві відомості, а тому згідно наданих Коломийською ОДПІ на дату укладення спірного договору застави даних, заборгованість, чи непогашене податкове зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій та нарахованої пені були відсутні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційна інстанція обгрунтовано прийшла до висновку, що відповідно до ч. 2 п. 8.7 ст. 8 Закону ( 2181-14 ) підставою для звільнення активів платника податку з податкової застави та її виключення з державних реєстрів рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" п.п. 8.7.1 п. 8.7. Таким чином, в силу закону, наявність чи відсутність повідомлення як документа про припинення податкової застави не може бути єдиною підставою виникнення чи припинення податкової застави.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Львівський апеляційний господарський суд підставно прийшов до висновку про неможливість задоволення позовних вимог та визнання спірного договору застави недійсним, в той же час є правомірним висновок судових інстанцій про непідвідомчість господарським судам спорів про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса та припинення провадження у справі в цій частині.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Агата" N 62-01/06 від 14.06.04 залишити без задоволення.
Постанову від 20.05.04 Львівського апеляційного господарського суду у справі N 14/256 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.