ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
27.06.2001
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву МПП "Геракл" про перевірку постанови арбітражного суду Дніпропетровської області від 21.12.2000 у справі за позовом МПП "Геракл" до Акціонерного комерційного банку "Причорномор'я" про визнання недійсним договору застави.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 04.09.2000 відмовлено у задоволенні позову МПП "Геракл" про визнання недійсним договору застави.
Голова арбітражного суду здійснив нагляд у справі і постановою від 21.12.2000 рішення залишив без змін.
МПП "Геракл" у заяві про перевірку постанови в порядку нагляду просить рішення та постанову скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; при розгляді справи було невірно застосовано норму права, зокрема статтю 12 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ); у договорі застави невірно визначено місцезнаходження предмета застави.
Перевіркою матеріалів справи встановлено таке.
Між АКБ "Причорномор'я" та ПП "Ірістон" 02.03.98 був укладений кредитний договір N 6/1-98, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 150000 доларів США.
Між МПП "Геракл", майновим поручителем ПП "Ірістон" та АКБ "Причорномор'я" 02.03.98 був укладений договір застави. Згідно з умовами договору предметом застави є нерухоме майно (приміщення) у нежилому будинку, що знаходиться у м. Дніпропетровську.
Дійсність кредитного договору N 6/1-98 була підтверджена рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 23.07.99 та постановою заступника голови арбітражного суду Дніпропетровської області від 14.09.99 про перевірку цього рішення в порядку нагляду у справі N Д19-34.
Що стосується договору застави, то арбітражний суд обґрунтовано відмовив у позові про визнання його недійсним, оскільки відповідно до Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) у договорі застави має бути зазначено найменування, місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнута згода. Зазначені умови передбачено пунктом 1 договору застави. Подальші зміни цих умов не тягнуть за собою недійсності договору застави.
Твердження заявника про недостатність опису предмета застави, який є у договорі, для його ідентифікації не приймається до уваги, оскільки опис майна, передбачений статтею 12 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ), має бути достатнім для ідентифікації цього майна серед інших об'єктів. У пунктах 2 і 3 спірного договору наводиться опис заставлених приміщень з посиланням на документи БТІ. Цього опису достатньо для ідентифікації предмета застави, а тому вимоги статті 12 Закону України "Про заставу" є виконаними. За таких обставин не можна вважати недійсним договір застави внаслідок помилки в зазначенні адреси заставлених приміщень, оскільки опис майна, включений до пункту 2 спірного договору, не залишає сумніву, які саме будівлі заставлено.
Зважаючи на викладене, судова наглядова колегія вважає, що рішення та постанова арбітражного суду Дніпропетровської області відповідають матеріалам справи та чинному законодавству і підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 106 - 108 АПК ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від 04.09.2000 та постанову від 21.12.2000 арбітражного суду Дніпропетровської області у даній справі залишити без змін.