Вказані норми Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) знаходять відповідність у нормах Цивільного кодексу України, що набрав чинності 01.01.2004 р., а саме відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В порушення вищевказаного, право вимоги по договору N 558 (I) 99У від 15.11.1999 р. було передано відповідачем-1 відповідачу-2, без згоди позивача.
Посилання скаржник на порушення судами норм процесуального права колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.
Скаржник посилається на рішення третейського суду від 29.01.04, яким встановлено факт дійсності договору N IV про уступку права вимоги боргу від 03.11.03 (а.с.103-104). Однак, судовими інстанціями було встановлено, що по справі, яка була предметом розгляду третейського суду не брало участь підприємство позивача, тобто встановлені в рішення третейського суду обставини не є фактом в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ), Відповідно до Положення про третейський суд, затв. Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 30.12.1975 N 121 ( v0121400-75 ) справа, розглянута третейським судом не була передана до господарського суду для зберігання.
Решта доводів скарги зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги одних доказів над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам статі 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), а тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТзОВ "Центр-Сервіс" залишити без задоволення, а постанову від 07.11.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 7/9 господарського суду Кіровоградської області - без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов В.Цвігун