ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2005 Справа N 41/578
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В., за участю представників: позивача - Херсонської О.Б., Нечитайла В.О., відповідача - Науменка О.Г., третіх осіб - не з'яв., розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного проектно-будівельного товариства "Севастопольжитлобуд", м. Севастополь (далі - ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд") на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 зі справи N 41/578 за позовом ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" до громадської організації "Народна кредитна спілка "Добробут", м. Київ (далі - ГО "НКС "Добробут") та промислово-будівельної корпорації "Аладін", м. Одеса (далі - ПБК "Аладін") про визнання недійсним договору від 15.04.99 N 7/1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - закрите акціонерне товариство "Севастопольський будпроект", м. Севастополь (далі - ЗАТ "Севастопольський будпроект") та Українська державна будівельна корпорація "Укрбуд", м. Київ (далі - УДБК "Укрбуд"), ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2003, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2003, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2003 зазначені рішення та постанову скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи.
Ухвалою Верховного Суду України від 11.03.2004 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду названої постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2004 (суддя Кролевець О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 (колегія судів у складі: Мартюк А.І. - головуючий, судді Малетич М.М. і Вербицька В.О.), в позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови судові інстанції виходили з недоведеності позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, задовольнити позов про визнання договору недійсним. Скаргу мотивовано невідповідністю оскаржуваних судових рішень обставинам справи та законодавству України, зокрема, статтям 63, 113, главі 39 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК УРСР).
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ГО "НКС "Добробут" заявлено відвід колегії суддів у даній справі, для вирішення питання про який в порядку частини п'ятої статті 20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) на підставі статті 77 названого Кодексу оголошувалася перерва в засіданні.
Ухвалою заступника Голови Вищого господарського суду України від 22.03.2005 відповідну заяву ГО "НКС "Добробут" залишено без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 28.12.98 позивачем, відповідачем та третіми особами в даній справі укладено генеральний договір N 23/98с про співробітництво та сумісну діяльність з будівництва житла (далі - генеральний договір N 23/98с); відповідно до пункту 2.6 цього договору ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" та треті особи у справі взяли на себе зобов'язання здійснити фінансування будівництва житла шляхом передачі ГО "НКС "Добробут" будівельних матеріалів та цінних паперів на загальну суму 18200000 грн.; згідно з додатками 10, 11, 12 до цього ж договору ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" та треті особи у справі передали ГО "НКС "Добробут" у період з 28.05.99 по 10.06.99 векселі загальною номінальною вартістю 13200000 грн. як внесок в рахунок сумісної діяльності;
- пунктом 2.4 генерального договору N 23/98с передбачено, що сторони за цим договором можуть будувати свої відносини з третіми особами на договірних умовах без обмеження предмета договору у відповідності з вимогами чинного законодавства;
- за пунктом 2.8 генерального договору N 23/98с ГО "НКС "Добробут" зобов'язалося передати отримані від них активи (векселі) в повному обсязі генеральним підрядникам для будівництва житла в м. Києві та інших регіонах України;
- згідно з пунктом 2.9 того ж генерального договору ГО "НКС "Добробут" взяла на себе зобов'язання після прийняття збудованого приміщення передати його за актами прийому-передачі ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" та третім особам у справі; таким чином, ГО "НКС "Добробут" одержала від інших учасників генерального договору згоду на передачу цінних паперів (векселів) та будматеріалів генпідрядникам разом з правом вибору останніх;
- 15.04.99 відповідачами у справі (ГО "НКС "Добробут" і ПБК "Аладін") укладено договір N 7/1 (далі - оспорюваний договір) про надання внесків на потреби, передбачені законодавством по іпотечному будівництву житла для членів ГО "НКС "Добробут" в м. Києві та інших регіонах України, причому ГО "НКС "Добробут" виступає пайовиком, а ПБК "Аладін" - генпідрядником у будівництві житла на території Жовтневого району м. Києва та інших регіонів України; в оспорюваному договорі не зазначається про те, що його укладено на виконання генерального договору N 23/98с і немає посилань на те, що його укладено від імені учасника (учасників) зазначеного генерального договору;
- 01.04.99 відповідачами у справі підписано додаток N 2 до оспорюваного договору з назвою: "Акт приймання-передачі векселів N 1/1-99". За цим актом ГО "НКС "Добробут" передала, а ПБК "Аладін" прийняла векселі загальною номінальною вартістю 13000000 грн.; ці векселі є тими ж самими, що були отримані ГО "НКС "Добробут" за генеральним договором N 23/98с;
- ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" не надано фактичних даних, які свідчили б про порушення при укладенні оспорюваного договору його прав та охоронюваних законом інтересів;
- ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" не наведено також фактичних даних на підтвердження того, що оспорюваний договір укладено від його імені чи від імені третіх осіб у справі;
- дії сторін оспорюваного договору не встановлювали, не змінювали і не припиняли цивільних прав та обов'язків ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" і третіх осіб у справі.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Відповідно до статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
Згідно з частиною першою статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною першою статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи не вбачається, по-перше, факту невідповідності опорюваного договору вимогам закону і, по-друге, факту порушення у зв'язку з укладенням цього договору прав і законних інтересів позивача (ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд"). Відтак зазначені інстанції дійшли правильного висновку про недоведеність ним тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Судові інстанції у новому розгляді справи також вірно застосували статтю 63 ЦК УРСР ( 1540-06 ) з огляду на те, що оспорюваний договір не встановлював, не змінював і не припиняв цивільних обов'язків ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд", ЗАТ "Севастопольський будпроект" та УДБК "Укрбуд".
З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги не можуть бути взяті до уваги, а підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 зі справи N 41/578 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого акціонерного проектно-будівельного товариства "Севастопольжитлобуд" - без задоволення.