ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.03.2007 Справа N 40/349
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 24.05.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т.Дроботової - головуючого, Н.Волковицької, Л.Рогач
за участю представників:
позивача - Марченка Р.В. дов. від 14.03.07 р.
відповідачів - Пахарь О.Є. дов. від 21.12.04 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного українсько-російського підприємства у формі закритого акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа"
на постанову від 01.12.2006 року Київського апеляційного господарського суду
у справі N 40/349 господарського суду м. Києва
за позовом Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова
до
- Спільного українсько-російського підприємства у формі закритого акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа"
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Т.С.-Енерго"
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні 20.03.06 року оголошено перерву до 27.03.06 року для підготовки повного тексту постанови.
Державне підприємство Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди майна складу паливно-мастильних матеріалів від 11.03.2002 р. N 07/02, укладеного між відповідачами - Спільним українсько-російським підприємством у формі закритого акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Т.С.-Енерго".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є засновником Спільного українсько-російського підприємства у формі закритого акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа", а склад паливно-мастильних матеріалів, який є об'єктом договору, розташований на території льотно-випробувальної бази позивача, яка є об'єктом з особливим режимом доступу, передача зазначеного майна у користування третім особам прямо зачіпає його інтереси, але при цьому відповідачем 1 не було погоджено цю передачу з позивачем.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.10.2006 р. позовні вимоги ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова" задоволені повністю.
Приймаючи рішення суд дійшов висновку, що право власності Спільного українсько-російського підприємства у формі закритого акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа" на майно складу паливно-мастильних матеріалів виникло тільки після набуття чинності рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2005 року у справі N 12/16-2002, а тому передача 11.03.2002 року майна складу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Б.Т.С.-Енерго" за договором N 07/02 суперечить вимогам статті 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) та згідно статей 203, 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) такий договір є недійсним, оскільки воно не належало орендодавцю на праві власності.
Решта доводів позивача судом спростована матеріалами справи.
Постановою від 01.12.2006 року Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2006 року залишено без змін з тих же підстав, а апеляційна скарга Спільного Українсько-Російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа" - без задоволення.
СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову скасувати, в зв'язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Свої доводи заявник обґрунтував тим, що право власності СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" на майно, яке було передано в оренду за оспорюваним договором, виникло з моменту набуття (створення) його в результаті господарської діяльності відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), а не з моменту визнання судом права власності на нього, оскільки прийняття рішення суду про визнання права власності є способом захисту порушеного або оспорюваного права, а не підставою виникнення права власності.
На думку заявника судами також порушено вимоги частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) щодо прийняття висновків господарського суду міста Києва у справі N 24/37 від 14.02.2002 року, викладених в мотивувальній частині цього рішення як факт, який не потребує доведення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи 11.03.2002 р. між відповідачами був укладений договір оренди майна складу паливно-мастильних матеріалів N 07/02, згідно якого СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" зобов'язався передати ТОВ "Б.Т.С.-Енерго" у тимчасове користування для здійснення комерційної діяльності щодо зберігання та реалізації нафтопродуктів обладнання та споруди складу паливно-мастильних матеріалів підприємства "Укрсибтрансавіа" згідно Додатку N 1 до договору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2002 року у справі N 24/37 за участю позивача та відповідача - 1 було визнано недійсним п. 3 рішення Київської обласної ради від 06.09.2001 року N 288-17-XXIII в частині вилучення у ДП АНТК ім. О.К.Антонова та надання СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" ділянки площею 1,83 га (п. 14 додатку 3 до рішення), а також визнано недійсним відповідний державний акт на цю земельну ділянку. В мотивувальній частині названого рішення, зазначено, що законним балансоутримувачем та користувачем складу паливно-мастильних матеріалів, оренда якого є предметом договору, є ДП АНТК ім. О.К.Антонова і утримання вказаного об'єкту на балансі СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" є протиправним. Рішення N 24/37 набуло чинності на момент укладення оспорюваного договору оренди, що підтверджується ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2002 року у справі N 24/37.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2005 року у справі N 112/16-2002 визнано право власності СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" на майно складу паливно-мастильних матеріалів, як на новозбудований об'єкт.
За таких обставин суди як першої так і апеляційної інстанцій дійшли висновку, що право власності СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" на майно складу паливно-мастильних матеріалів виникло тільки після набуття рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2005 року у справі N 112/16-2002, як правовстановлюючим документом, законної сили після розгляду справи N 112/16-2002 Київським апеляційним господарським судом, тобто з 16.09.2005 року.
Оспорюваний договір укладено 11.03.2002 року, тому передача майна складу, який не належав орендодавцю на праві власності в оренду за договором N 07/02 суперечить вимогам статті 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), згідно з якою право розпорядження майном належить його власнику.
Оскільки договір N 07/02 від 11.03.2002 року суперечить вимогам статті 4 Закону країни "Про власність" ( 697-12 ) він є недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ).
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки поза увагою господарських судів як першої так і апеляційної інстанцій залишились приписи пункту 1 розділу "Прикінцеві положення" Цивільного кодексу України ( 435-15 ), згідно з яким цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.
Пунктом 4 цього розділу передбачено, що Цивільний кодекс України ( 435-15 ) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. До цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України положення цього кодексу, застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є визнання недійсним договору N 07/02.
Судами встановлено, що оспорюваний договір N 07/02 укладено 11.03.2002 року, отже для застосування положень Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) необхідно було встановити та зазначити в судових актах які правовідносини продовжували існувати після набрання чинності цим Кодексом. При цьому слід мати на увазі, що як відповідно Цивільного Кодексу України /стаття 236/, так і Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ), який діяв до 01.01.04 року /стаття 59/ угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її вчинення, оскільки недійсна угода не породжує ніяких прав та обов'язків.
Крім того, як встановлено судами рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2005 року у справі N 112/16-2002 визнано право власності СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" на майно складу паливно-мастильних матеріалів, як на новозбудований об'єкт, в зв'язку з чим суди дійшли висновку, що право власності у відповідача виникло з моменту прийняття рішення суду.
Але при цьому поза увагою судів залишились приписи статті 331 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), згідно з якою право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Частина 2 цієї статті ( 435-15 ) передбачає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином для розгляду справи по суті судам необхідно було встановити наявність чи відсутність підстав, з якими закон пов'язує виникнення права власності на новостворену річ та період, в який це відбулося.
До набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) Цивільний кодекс УРСР ( 1540-06 ) передбачав, що цивільні права та обов'язки виникають з підстав передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоча і не передбачені законом, але в силу загальних начал та смислу цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки (стаття 4), а способом захисту цих прав є їх визнання (стаття 6).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2006 року у справі N 40/349 господарського суду м. Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Спільного українсько-російського підприємства у формі закритого акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа" задовольнити частково.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька Л.Рогач