ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2006 Справа N 2-14/1954-2005
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії
головуючого - Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу Сімферопольського державного лісомисливського господарства
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року
у справі за позовом Сімферопольського державного лісомисливського господарства
до ВАТ "Крименерго" в особі Сімферопольської міської електричної мережі
про визнання недійсним договору у частині поставки електроенергії побутовим споживачам ВСТАНОВИВ:
У вересні 2004 року Сімферопольське державне лісомисливське господарство звернулось до суду з позовом про визнання недійсним укладеного з ВАТ "Крименерго" договору на постачання електричної енергії N 668 від 01.01.1982 року у частині енергозабезпечення побутових споживачів, посилаючись на укладення цього договору внаслідок обману з боку постачальника, неправомірність покладення на нього обов'язку забезпечувати поставку електроенергії побутовим споживачам та необхідність укладання відповідачем договорів на постачання електроенергії з кожним побутовим споживачем окремо.
Листом N 438 від 05.11.2004 року позивач доповнив позов вимогами про зобов'язання відповідача укласти з ним договір на постачання електричної енергії без урахування побутових споживачів.
Заявою від 10.02.2005 року N 82 позивач змінив свої вимоги і просить договір N 668 від 01.01.1982 року змінити, виключивши з нього умови про енергозабезпечення інших споживачів.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2005 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року скарга позивача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неправильну правову оцінку обставин справи, і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням та використанням електроенергії регулюються Законом України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 року N 28 ( z0417-96 ).
Правилами передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії (п. 1.3), а у разі, коли електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки іншого споживача то відносини останніх повинні бути врегульовані окремим договором.
Укладаючи 01.01.1982 року договір N 668 на постачання електричної енергії лісомисливському господарству, до складу якого входило і розташоване на його території поселення, а також підписавши до цього договору акт від 06.04.2000 року про розмежування балансової належності електричних мереж і обладнання, сторони обумовили порядок та умови електропостачання господарства, до якого, зі згоди позивача, було включено і постачання електричної енергії у поселення.
Зазначене визначення сторонами балансової належності є, на теперішній час, і відліком експлуатаційної відповідальності позивача за належне використання технологічних електричних мереж та визначає умови постачання йому електричної енергії, незалежно від того, як використовується ним ця електроенергія, а тому без надання позивачем, за узгодженням з постачальником технічних умов приєднання електроустановок фізичних осіб, які отримали частину квартир у приватну власність до технологічних електромереж позивача, укладання з останніми договорів приєднання, або визначення іншої схеми енергозабезпечення поселення, врегулювання спірних питань енергозабезпечення інших осіб безпосередньо позивачем, постачання електроенергії є ризиком господарської діяльності позивача і не свідчить про недійсність спірного договору вцілому, чи окремих його частин, укладання цього договору внаслідок обману або порушень правових норм, що регулюють відносини у сфері електроенергетики, а тому суди правильно визнали доводи позивача в обґрунтування своїх вимог безпідставними, обґрунтовано відмовили в позові і підстав для скасування судових рішень, з наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2005 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року - без змін.
Головуючий М.І.Остапенко
Судді Є.М.Борденюк В.М.Харченко