ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 17/329д
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Мелітопольський м'ясокомбінат"
на постанову від 25.12.2003 року Запорізького апеляційного господарського суду
у справі N 17/329д
за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Мелітопольський м'ясокомбінат"
до Акціонерного банку "Ажіо"
третя особа Акціонерне товариство "Наш банк"
про визнання недійсним договору поруки
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Пруденко М.Л. (дов. від 25.11.2003)
відповідача Мисник М.О. (дов. від 08.01.2004), Старовойтова О.К. (дов. від 08.01.2004)
3-ої особи Добишева О.В. (дов. від 25.11.2003)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору поруки N 185 від 24.06.2003 року, укладеного між ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" та АБ "Ажіо", згідно якого ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" зобов'язується відповідати перед АБ "Ажіо" за виконання АТ "Наш банк" зобов'язань, що випливають з Генеральної угоди N 2.9-97 від 03.06.1997 року (Тікет N 7 від 17.06.2003 р.), укладеного між АБ "Ажіо" та АТ "Наш банк", згідно якого АТ "Наш банк" отримав кредит в сумі 600 000 грн. терміном на 1 день зі сплатою 12 процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскільки, розмір пені є істотною умовою договору поруки, і, так як сторони не домовились про конкретний розмір пені, тобто не було досягнуто істотних умов договору, то договір поруки не відповідає вимогам закону, а саме ст. 153 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.09.2003 р. про відкладення розгляду справи залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - АТ "Наш банк".
ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" заявлено в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Запорізької області справи N 15/399д за позовом ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" до АТ "Наш банк" про визнання недійсним договору про пролонгацію ресурсів на міжбанківському ринку від 18.06.2003 року, укладеного між АБ "Ажіо" та АТ "Наш банк", згідно якого АБ "Ажіо" пролонгує термін повернення АТ "Наш банк" міжбанківського кредиту сумі 600 000 грн. з 18.06.2003 року по 17.06.2004 року зі сплатою 20 процентів річних. Суд визнав заявлене клопотання необґрунтованим та відмовив в його задоволенні виходячи з того, що договір поруки, що є предметом спору у справі N 17/329д, є самостійним видом договору і заявлені позовні вимоги про визнання його недійсним можуть бути розглянуті в судовому засіданні по розгляду справи N 17/329д.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2003 року (суддя Т. Шевченко) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) сторонами п. 4.3. спірного договору встановлено максимальний розмір пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми боргу, та узгоджено шляхом підписання даного договору. Також в спірному договорі сторони узгодили на виконання вимог ст.ст. 191, 192 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), зобов'язання поручителя відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання позичальником в повному обсязі, як солідарна особа за кредитним договором при невиконанні позичальником зобов'язань. Отже доводи позивача про те, що спірний договір суперечить чинному законодавству, є надуманими і необґрунтованими, не відповідають фактичними обставинам та матеріалам справи.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2003 року (колегія суддів: Н. Коробка, О. Радченко, О. Юхименко) рішення у справі залишено без зміни з тих же мотивів.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р. і рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2003 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, розмір пені є істотною умовою договору поруки. Визначена п. 4.3. договору відповідальність про сплату поручителем неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу є способом вирахування неустойки, а не ступенем відповідальності, а тому така умова договору є неузгодженою.
У відповідності до ст.ст. 191, 192 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) порукою може забезпечуватися лише дійсна вимога. Звернення поручителя до суду з позовом про визнання недійсним договору про пролонгацію кредитором та позичальником строків повернення кредиту є обставиною оспорювання дійсності вимоги, що, відповідно, впливає на дійсність поруки. За таких обставин зупинення провадження у справі про визнання недійсним договору поруки до вирішення позову про визнання недійсним договору про пролонгацію кредиту відповідає вимогам ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Висновок суду першої інстанції та апеляційної інстанції при вирішенні спору про те, що визначена сторонами відповідальність за невиконання зобов'язань поручителем у формі сплати ним неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, не суперечить ст. 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ), крім того оскарження узгодженості сторонами умов договору, в тому числі істотних (відповідальність поручителя за невиконання зобов'язань не є істотною умовою договору поруки), не може бути обставиною, з якою пов'язується законом недійсність договору.
Відхилене господарським судом клопотання про зупинення провадження у справі про визнання недійсним договору поруки до вирішення заявленого поручителем позову про визнання договору про пролонгацію повернення кредиту, укладеного між кредитором та позичальником, не суперечить ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Дійсність пролонгації кредитного договору не ставить під сумнів дійсність самого кредитного договору, вимоги за яким забезпечені порукою.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р. у справі N 17/329д залишити без зміни.