За таких обставин, колегія суддів вважає, що за відсутності згоди орендодавця (у даному випадку Бориспільської РДА) передати земельну ділянку в оренду, що потребує оформлення відповідним розпорядженням, спірний договір не відповідає ст.ст. 4, 16 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ), ст. 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), що, у свою чергу, тягне за собою визнання цього договору недійсним.
В частині позовних вимог до Бориспільської міськради апеляційна інстанція дійшла до висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) у зв'язку з відсутністю предмету спору між позивачем та Бориспільською міськрадою щодо земельної ділянки площею 10,1389 га, яка є предметом спірного договору оренди землі, оскільки розпорядження цією земельною ділянкою, що знаходиться за межами населеного пункту, належить до компетенції Бориспільської РДА.
Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.
Судом апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст. 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) та на підставі чинного розпорядження Бориспільської РДА від 04.02.2006 N 85, яким скасовано попереднє розпорядження голови Бориспільської РДА від 15.09.2003 N 585 "Про надання в довгострокову оренду земельних ділянок СГ ТОВ "Украгропромгосп" для товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Сеньківської сільської ради", з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано факти укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки без достатніх на те підстав, відсутності набуття третім відповідачем права користування земельною ділянкою на умовах оренди та обумовлену наведеним недійсність цього договору на підстав ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) та ст. 15 Закону України "Про оренду землі".
При цьому колегія не приймає до уваги твердження скаржника про помилкове застосування апеляційним судом ст.ст. 203, 215 ЦК України ( 435-15 ) (набрав чинності з 01.01.2004 р.), який не має зворотної дії до спірних відносин, оскільки помилкове посилання в оскаржуваній постанові на вказані статті не вплинуло на законність постанови в цілому.
Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними (постанова ВСУ від 06.03.2007 у справі N 2-20/4663.1-2006).
Безпредметними вважаються посилання скаржника на застосування апеляційним судом норм Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) в редакції Закону України від 02.10.2003 N 1211 ( 1211-15 ) (набрав чинності з 05.11.2003 р.), які, на думку скаржника, не підлягали застосуванню до спірних відносин, оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 28.11.2003 укладено вже після набрання чинності Законом України від 02.10.2003 N 1211 та повинен відповідати нормам цього закону.
Що стосується доводів третього відповідача стосовно прийняття розпорядження Бориспільської РДА від 04.02.2006 N 85 з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ст. 141 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), то порушені з цього приводу питання можуть бути лише предметом іншого позовного провадження в порядку адміністративного судочинства.
Як встановлено судом, на даний час розпорядження Бориспільської РДА від 04.02.2006 N 85 є чинним, оскільки ніким не оспорено та не скасоване у встановленому порядку.
З цих же підстав касаційна визнає передчасним незастосування розпорядження Бориспільської РДА від 04.02.2006 N 85 до спірних відносин судом першої інстанції з мотивів прийняття цього розпорядження Бориспільською РДА з перевищенням повноважень та його невідповідності ч. 2 ст. 19, ч.ч. 5, 8 ст. 118 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ч.2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ). Окрім того, оформлене розпорядженням Бориспільської РДА від 04.02.2006 N 85 скасування попереднього розпорядження голови Бориспільської РДА від 15.09.2003 N 585 відбулося за результатами розгляду протесту Бориспільського міжрайонного прокурора від 30.01.2006 N 214, принесеного до органу, який видав відповідний акт (рішення, розпорядження тощо), в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), в зв'язку з чим відсутні будь-які підстави вважати, що розпорядження Бориспільської РДА від 04.02.2006 N 85 прийнято з перевищенням повноважень та з порушенням процедури, встановленої ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Окрім того, в разі скасування вказаного розпорядження у встановленому порядку заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати перегляд судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами.
Разом з тим, касаційна інстанція вбачає підстави для доповнення п. 4 резолютивної частини постанови від 05.03.2007 вказівкою про визнання недійсним оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 28.11.2003 на майбутнє, як того вимагає ст. 58 чинного на той час ЦК УРСР ( 1540-06 ), оскільки зі змісту договору оренди випливає можливість його припинення лише на майбутнє, так як за договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном.
Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними (постанова ВСУ від 13.03.2007 у справі N 3/583-05).
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СГ ТОВ "Украгропромгосп" відхилити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.03.2007 у справі N 366/10-06 залишити без змін, доповнивши п. 4 її резолютивної частини після слів "Визнати недійсним..." словами "на майбутнє", далі по тексту.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов В.Цвігун