- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судами було встановлено, що договір оренди від 10.02.03 відповідає наведеним правовим приписам, а тому суди правомірно дійшли висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним згаданого договору.
Посилання скаржника на те, що будучи власником частини приміщення першого поверху не житлової, окремо розташовуваної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Г. Юри, 7, під якою розташоване згадане підвальне приміщення, він, на підставі Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) є власником приміщення, яке є предметом договору оренди, не може бути взяте до уваги Вищим господарським судом України, з огляду на таке.
Приписами Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ), так само, як і будь-якого іншого нормативного акту, не передбачено, що власник частини майна на першому поверсі приміщення набуває права власності на підвальне приміщення. Крім того, даний спір стосується не визнання права власності на підвальне приміщення, а визнання недійсним договору оренди. А тому, для справи мають значення лише доводи щодо невідповідності даного договору вимогам статті 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Втім, ці доводи, як було встановлено судами, є неспроможними.
Враховуючи те, що місцевим та апеляційним господарським судом було ухвалено законні та обґрунтовані судові акти, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.03.05 та рішення господарського суду м. Києва від 07.12.04 у даній справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 1 частини 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розгай" від 26.04.05 N 8/01 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.05 у справі N 14/182 залишити без змін.