Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року, з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.
Виходячи з наведеного, слід визнати, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені нормами цивільного законодавства.
Попередні судові інстанції при розгляді справи на дані вимоги закону уваги не звернули, що потягло за собою ухвалення судових рішень в даній частині позову, які не відповідають вимогам закону.
Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К. Інвестментс" набуло права власності на спірне нерухоме майно на підставах та у спосіб, встановлений нормами матеріального права, воно не позбавлено такого права, то визнання за позивачем права власності на те ж нерухоме майно не можна визнати таким, що грунтується на вимогах закону.
У зв'язку з цим, не відповідають вимогам закону судові рішення щодо зобов'язання орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К. Інвестментс" та зареєструвати його за позивачем.
Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а в задоволенні позовних вимог із заявлених підстав слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Український графіт" та товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К. Інвестментс" задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 9 червня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2005 року у справі N 3/507 скасувати.
В позові Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна N 2776 від 25 грудня 2003 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Український графіт" і товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К. Інвестментс", визнання права власності на нерухоме майно, зобов'язання орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Д.К. Інвестментс" на нерухоме майно і реєстрації нерухомого майна за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області відмовити.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В. Гончарук П.А.