ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2005 Справа N 1/11
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача і третьої особи С. Соскиди (дов. від 20.01.05 та від 14.06.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Саб і Ко" на рішення від 3 червня 2005 року господарського суду Закарпатської області та постанову від 8 вересня 2005 року Львівського апеляційного господарського суду у справі N 1/11 за позовом спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Саб і Ко" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса", приватного підприємства "Імбо-Фо", третя особа - приватний підприємець К.О.Я., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод в користуванні майном, спонукання до виконання дій, ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 3 червня 2005 року господарського суду Закарпатської області (суддя Г. Кертиця), залишеним без змін постановою від 8 вересня 2005 року Львівського апеляційного господарського суду, в позові відмовлено з мотивів безпідставності.
Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Саб і Ко" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування судами статей 189, 215 і 659 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Третя особа доводи касаційної скарги підтримує.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте представники відповідачів в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про визнання недійсним договору від 29 грудня 2004 року купівлі-продажу 59/100 частин з 70/100 частин нежилого приміщення під N 1 по пров. Залізничників в с. Боржава Берегівського району (приміщення N 1-101-17 та 1-22 першого I поверху та 1-11-1-13 другого поверху) загальною площею 667,6 кв. м; усунення перешкод у користуванні об'єктом викупу з відновленням становища , яке існувало до порушення прав і інтересів позивача та третьої особи; спонукання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса" на вчинення дій по завершенню викупу об'єкту купівлі-продажу позивачем і господарськими судами встановлено, що 17 квітня 2002 року між спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Саб і Ко" (покупець) і сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Тиса" (продавець) був укладений договір N 5/5, відповідно до умов якого відповідач продає, а позивач купує будову консервного заводу за ціною 71 880 грн.
Позивач в період з 26 квітня 2002 року по 15 листопада 2002 року перерахував відповідачу 58 800 грн., що підтверджується фінансовими документами. Проте, як встановлено господарськими судами, призначення платежу на них вказане різне: "за приміщення згідно договору N 5/5 від 17 квітня 2002 року", "предоплата", "фінансова допомога".
За таких обставин господарські суди дійшли висновків про те, що факт перерахування цих коштів не свідчить про сплату ціни договору, а є виконанням позивачем умови, встановленої пунктом 2 договору від 17 квітня 2002 року щодо надання сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Тиса" фінансової допомоги.
В подальшому, між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Тиса" (продавець) та приватним підприємством "Імбо-Фо" (покупець) було укладено договір від 29 грудня 2004 року купівлі-продажу, предметом якого є продаж 59/100 частин з 70/100 частин нежилого приміщення під N 1 по пров. Залізничників в с. Боржава Берегівського району (приміщення N 1-101-17 та 1-22 першого І поверху та 1-11-1-13 другого поверху) загальною площею 667,6 кв. м.
Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним цього договору з підстав невідповідності його умов вимогам статей 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) та статті 659 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), оскільки зазначені норми регулюють умови і порядок розірвання договорів його учасниками, до яких позивач не відноситься.
За результатами вирішення спору в цій частині господарські суди не встановили підстав визнання спірного договору від 29 грудня 2004 року недійсним.
Господарські суди також дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині усунення перешкод в користуванні спірним майном, оскільки позивач не є власником спірного майна.
З цих же мотивів господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про спонукання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса" на вчинення дій по завершенню викупу об'єкта позивачем.
Інші твердження скаржника досліджували апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.
За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція переглядає у касаційному порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 3 червня 2005 року господарського суду Закарпатської області та постанову від 8 вересня 2005 року Львівського апеляційного господарського суду у справі N 1/11 залишити без змін, а касаційну скаргу спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Саб і Ко" без задоволення.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій