ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2005 Справа N 6/367
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 08.09.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...]
розглянув касаційну скаргу Івано-Франківської філії АБ "Брокбізнесбанк"
на постанову від 14.04.2005 Львівського апеляційного господарського суду
у справі N 6/367 господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Івано-Франківської філії АБ "Брокбізнесбанк"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра-М", м. Яремча товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська фінансова компанія"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна
за участю представників сторін: [...]
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2004 року Івано-Франківська філія акціонерного банку "Брокбізнесбанк" пред'явила в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстра-М", товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська фінансова компанія" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, переданого в заставу, укладеного між відповідачами.
Крім того, витребувати у ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" на користь банку відчужене майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19.05.2003 між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Радіоремсервіс" було укладено кредитний договір N 198 відповідно до якого ним було надано кредит в сумі 375000,00 грн. терміном до 18.11.2004 зі сплатою 25% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір поруки від 04.12.2003 за яким поручителем є ТОВ "Майстра-М" та договір застави нерухомого майна від 04.12.2003, заставодавцем якого є ТОВ "Майстра-М".
Договір купівлі-продажу було здійснено без згоди заставодержателя.
У зв'язку з порушенням його прав та неповернення кредиту, просив задовольнити його вимоги.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2004 (суддя [...]) позов задоволено частково.
Договір купівлі-продажу магазину, який знаходився за адресою: м. Яремча, вул. Свободи, 256, укладений 29.12.2003 між ТОВ "Майстра-М" та ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія", визнано недійсним.
Зобов'язано ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" повернути ТОВ "Майстра-М" будівлю магазину площею 894,4 кв. м., яка розташована за адресою: м. Яремча, вул. Свободи, 256.
Зобов'язано ТОВ "Майстра-М" повернути ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" 481500,00 грн.
В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, господарський суд виходив з того, що ТОВ "Майстра-М", укладаючи оспорюваний договір, порушило вимоги Цивільного кодексу ( 435-15 ) та договору, а тому вимоги позивача щодо визнання угоди недійсною підлягають задоволенню з застосуванням двосторонньої реституції.
Вимога про витребування майна не підлягає задоволенню, оскільки позивач не набув права вимоги.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2005 (судді: [...]) рішення господарського суду скасовано і постановлено нове рішення яким в позові відмовлено.
Скасовуючи рішення господарського суду і постановляючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем була надана письмова згода заставодержателя на відчуження заставленого майна. Крім того, ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" не було належним членом повідомлено про час та місце судового засідання господарського суду.
В касаційній скарзі Івано-Франківська філія акціонерного банку "Брокбізнесбанк" просить рішення господарського суду залишити без змін, постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів справи 19.05.2003 між акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі Івано-Франківської філії та ТзОВ "Радіоремсервіс" було укладено договір N 198 відповідно до якого банк надав позичальнику відкличну поновлювальну кредитну лінію в сумі 375000,00 грн., строком з 19.05.2003 до 18.11.2004 зі сплатою 25% річних.
04.12.2003 року між позивачем, позичальником ТзОВ "Радіоремсервіс", ТзОВ "Майстра-М" було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ТзОВ "Майстра-М" відповідає перед позивачем - кредитором, у тому ж обсязі, що і ТзОВ "Радіоремсервіс".
04.12.2003 між позивачем та ТзОВ "Майстра-М" було укладено договір застави, який забезпечує виконання кредитного договору N 198 від 19.05.2003, укладеного між позивачем та ТзОВ "Радіоремсервіс".
Пунктом 8 цього договору передбачено, що заставодавець після укладення цього договору має право відчужувати майно тільки за письмовою згодою заставодержателя.
29.12.2003 між ТзОВ "Майстра-М" та ТзОВ "Прикарпатська фінансова компанія" укладено договір N 15 купівлі-продажу будівлі магазину площею 894,4 кв. м. за адресою: м. Яремча, вул. Свободи, 256. В пункті 5 цього договору зазначено, що ТзОВ "Майстра-М" гарантує, що будівля магазину нікому іншому не заставлена, під заставою не перебуває.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Скасовуючи рішення господарського суду і відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що така згода заставодержателем була надана, при цьому послався на лист директора Івано-Франківської філії "Брокбізнесбанку" від 12.01.2004, адресованому Яремчанському нотаріальному округу, в якому зазначено, що директор філії просить зняти заборону на відчуження будівлі магазину, що належить ТзОВ "Майстра-М" та наданого в забезпечення кредиту по договору застави, зареєстрованого 04.12.2003 за N 2500 у зв'язку із зміною заставленого майна згідно кредитного договору N 198 від 19.05.2003 ТзОВ "Радіоремсервіс".
Скасовуючи рішення господарського суду та відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд не звернув увагу, що договір купівлі-продажу заставленого майна було вчинено 29.12.2003 року, лист директора філії "Брокбізнесбанку" датований 12.01.2004, тобто після укладення договору про відчуження заставленого майна.
Згідно ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) акціонерні товариства створюються і діють на підставі установчого договору та статуту.
Установчі документи судами витребувано не було і повноваження директора філії банку не досліджувались.
Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) банк діє на підставі Статуту.
Статтею 37 цього Закону ( 2121-14 ) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.
Статтею 43 Закону ( 2121-14 ) визначено, що керівник банку зобов'язаний приймати рішення в межах наданих повноважень.
Проте, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) щодо повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи судовими інстанціями наведене залишено поза увагою.
Згідно ст. 95 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
В довіреності визначається обсяг повноважень керівника філії вчиняти, як правило, правочіни від імені юридичної особи.
Відмовляючи позивачу в позові, господарський апеляційний суд зазначив, що ним не знайдено доказів, а тому ставиться під сумнів правомочність звернення до суду.
Але при цьому апеляційний суд не врахував вимоги ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції.
Враховуючи, що постановлені судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, вони підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Івано-Франківської філії акціонерного банку "Брокбізнес-банк" задовольнити частково.
Постанову від 14.04.2005 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 27.12.2004 господарського суду Івано-Франківської області у справі N 6/367 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.