Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
При цьому згідно зі ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.
Підвідомчість спорів господарським судам визначена у ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), і згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 08.02.96 N 02-5/62 ( v5_62800-96 ) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" це поняття слід розуміти як визначену законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ віднесених до їх компетенції.
Зокрема, компетенція господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій визначена у ст. 124 ГПК України ( 1798-12 ).
Згідно з цією нормою господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України.
Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими ст.ст. 12-17 цього Кодексу ( 1798-12 ).
Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо:
1) місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України;
2) іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.
Суд першої інстанції, прийнявши до розгляду зустрічну позовну заяву, в якій іноземне підприємство чи організація залучено в якості відповідача, відповідно до положень ст.ст. 2, 60, 61, 64 ГПК України ( 1798-12 ) зобов'язаний встановити обставини, визначені у ст.ст. 12-17, 124 ГПК України, щодо підвідомчості спору господарському суду, якщо у позовній заяві відсутні посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує підвідомчість спору господарським судам.
ДП "Севастопольське управління океанічного рибальства" при зверненні з зустрічною позовною заявою, розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій не довели обставин, які є підставою для розгляду справи за участю іноземного підприємства, організації у господарському суді відповідно до вимог ст. 124 ГПК України ( 1798-12 ).
Тобто ДП "Севастопольське управління океанічного рибальства" та інші учасники судового процесу після прийняття зустрічного позову до провадження та при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій не довело, що Акціонерне товариство зі спрощеною системою управління "FRANSOV S.A.S" знаходиться на території України чи має на території України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи або нерухоме майно, щодо якого виник спір.
Викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують обставин, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
Посилання ж касатора на ч. 1 ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) не може бути прийнято до уваги, оскільки компетенція господарських судів відповідно до ст.ст. 12, 16, 124 ГПК України не поширюється на спори за участю в якості відповідача іноземного елемента, а прийняте рішення господарського суду відносно іноземного елемента, що знаходиться за межами України не підлягає обов'язковому виконанню таким іноземним елементом, що породжує недотримання вимог ст. 4-5 ГПК України.
Відповідно до ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) до основних засад судочинства визначено обов'язковість рішення суду. Тобто обов'язковість судових рішень є передумовою їх здійснимості, яка проявляється у примусовому характері рішень, можливості їх примусового виконання, тому через відсутність можливості господарського суду поширити примусове виконання рішення щодо іноземного елементу, який знаходиться за межами її території, без належно ратифікованої міжнародної угоди виникає підстава для визначення справи не підвідомчою господарським судам.
За відсутністю обставин, за якими визначається підвідомчість справ за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині зустрічного позову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) за непідвідомчістю справи господарському суду.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.12.06 у справі N 20-5/084-10/055-2/058 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина А.Уліцький