ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.11.2002 Справа N 20/304
Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу ДП "О. морський торговельний порт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2002 р. у справі за позовом ДП "О. морський торговельний порт" до Кабінету Міністрів України, Державної установи "Держгідрографія" (третя особа) про визнання недійсним акта, встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва від 13 червня 2002 р. позов задоволено: визнано частково недійсною постанову Кабінету Міністрів України від "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544" від 29 березня 2002 р. N 391 ( 391-2002-п ) в частині п.п. "б" п. 2 постанови та стягнуто з Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) судові витрати. Суд дійшов висновку, що постанова в її спірній частині не відповідає вимогам ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) та ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2002 р. рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд не встановив порушень чинного законодавства з боку КМУ.
В касаційній скарзі позивач (ДП "О. морський торговельний порт") просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Скарга мотивована тими ж доводами, які наведені в рішенні місцевого суду і власним коментарем щодо висновків апеляційного суду.
Колегія суддів касаційного суду, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами при прийнятті рішення і постанови та заслухавши пояснення присутніх у засіданні суду представників сторін, дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - залишенню без задоволення з наступних підстав.
Україна є членом Міжнародної морської та Міжнародної гідрографічної організації і приєдналась до основних Конвенцій з міжнародного морського права (зокрема, до Конвенції про міжнародну гідрографічну організацію), і відповідає перед світовим товариством за навігаційно-гідрографічне забезпечення (далі - НГЗ) як одну з важливих складових частин безпеки мореплавства у територіальному морі та виключній морській (економічній) зоні України.
З метою підвищення ефективності управління та економії бюджетних коштів у сфері навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства Міністерство транспорту України наказом від 23 серпня 2000 р. N 460 створило державний орган управління "Держгідрографія", поклавши на нього виконання міжнародних зобов'язань України з НГЗ.
Положенням про навігаційно-гідрографічне забезпечення плавання торговельних, риболовних, спеціальних та інших морських і річкових суден на морях та внутрішніх водних шляхах України, затвердженим наказом Мінтрансу України від 23 травня 2001 р. N 308 ( z0475-01 ), визначено, що державна установа "Держгідрографія" здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення плавання суден на морях та акваторіях портів і підхідних каналів до портів шляхом, зокрема, навігаційного устаткування морів і внутрішніх водних шляхів космічними навігаційними системами, радіонавігаційними системами, радіомаяками, світло- та звукосигнальними маяками та іншими береговими й плавучими засобами навігаційного обладнання, забезпечення їх безперебійної дії.
Положенням державної установи "Держгідрографія", затвердженим наказом Мінтрансу України 1 вересня 2000 р., до головних завдань цієї установи віднесено виконання міжнародних зобов'язань України з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства та розвиток системи навігаційного-гідрографічного забезпечення мореплавства, складовою частиною якого є засоби навігаційного обладнання (п.п. 1 п. 4). Відповідно до п. 8 Положення, для виконання покладених на Держгідрографію завдань до джерел формування її майна віднесені кошти від цільових портових зборів.
Відповідно до п. 3 ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ), утримання в належному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту для забезпечення безпеки мореплавства покладено також на морські порти. Проте зазначена функція позивачем не здійснюється, оскільки на балансі ДП "О. морський торговельний порт" немає засобів навігаційного обладнання.
Засоби НГЗ мореплавства перебувають на балансі Держгідрографії та обслуговуються її спеціалістами, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 27 березня 2001 р.
Згідно зі ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (далі - КТМ), у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Ця стаття не визначає конкретного отримувача зборів, а лише передбачає, що портові збори мають цільове призначення, тобто мають використовуватись виключно для виконання функцій (робіт), для яких вони стягуються.
Оскільки чинне законодавство (КТМ України ( 176/95-ВР ), а також постанова КМУ "Про портові збори" від 12 жовтня 2000 р. N 1544 ( 1544-2000-п ), якою затверджене Положення про портові збори, не встановлювали конкретного отримувача таких зборів, то прийняття Кабінетом Міністрів України оскаржуваної постанови від 29 березня 2002 р. N 391 ( 391-2002-п ) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544", яка встановила, що "маяковий збір у повному обсязі сплачується безпосередньо державній установі "Держгідрографія", врегулювало спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ), транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, обладнання транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є державною власністю. Згідно зі ст. 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності. Навігаційне обладнання закріплене за установою Держгідрографія, яка зобов'язана утримувати це майно в придатному для використання стані, є частиною державної власності, тому постанову, що оскаржується, касаційна інстанція вважає законною по суті і прийнятою в межах повноважень Кабінету Міністрів України.
Частина 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) передбачає, що касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні або постанові господарського суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану обставинам справи апеляційним судом, такою, що грунтується на матеріалах справи й чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги та доповнень до неї не бачить.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2002 р. у справі N 20/304 залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "О. морський торговельний порт" - без задоволення.