ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 24/254
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Кривди Д.С., суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: від позивача: Бєляніна Д.О., від відповідача: Кашуба В.І., розглянувши касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2004 р. у справі N 24/254 господарського суду Запорізької області за позовом Мелітопольського державного підприємства магістральних нафтопродуктопроводів "Мелітопольтранснафтопродукт" до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсним акта, ВСТАНОВИВ:
Мелітопольське державне підприємство магістральних нафтопродуктопроводів "Мелітопольтранснафтопродукт" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 09.10.2003 р. N 0000942302/0.
Позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 09.10.2003 р. N 0000942302/0, N 942302/1/03016906, N 0000942302/1.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2004 р. (суддя Т.А. Пасічник), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2004 р. (судді: О.В. Юхименко, О.П. Радченко, О.М. Яценко), позовні вимоги Мелітопольського державного підприємства магістральних нафтопродуктопроводів "Мелітопольтранснафтопродукт" задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 09.10.2003 р. N 0000942302/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 772326 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 673520,70 грн., від 09.10.2003 р. N 942302/1/03016906 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 51541 грн. та про зменшення у десятиденний термін суми бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника податків, від 09.10.2003 р. N 0000942302/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 720785 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 673520,70 грн.; стягнуто з Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на користь Мелітопольського державного підприємства магістральних нафтопродуктопроводів "Мелітопольтранснафтопродукт" витрати по сплаті держмита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2004 р. та припинити провадження у справі. Свою вимогу Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області мотивує тим, що судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та ст.ст. 34, 43 ГПК України ( 1798-12 ).
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, які з'явились в господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 р. по 30.06.2003 р., про що складений акт від 07.10.2003 р. N 448/23-222/03016906. За результатами перевірки відповідачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 09.10.2003 р. N 0000942302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 772326,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 673520,70 грн.; податкове повідомлення-рішення від 09.10.2003 р. N 942302/1/03016906 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 51541,00 грн. та про зменшення у десятиденний термін суми бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника податків; податкове повідомлення-рішення від 09.10.2003 р. N 0000942302/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 720785,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 673520,70 грн. Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень стало те, що позивачем у II кварталі 2003 р. списано з балансу основні засоби: відвід нафтопродуктоводу на "Партизани", у зв'язку з неможливістю його подальшого використання, магістральний нафтопровід на нафтобазу "Мелітополь", у зв'язку з неможливістю подальшого використання, як основного засобу в результаті крадіжок. На погляд відповідача, позивачем в порушення п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість з залишкової вартості ліквідованих об'єктів основних фондів, а саме: у квітні 2003 р. відводу нафтопродуктоводу на "Партизани" у сумі 185532,87 грн.; у червні 2003 р. магістрального нафтопродуктоводу на нафтобазу "Мелітополь" у сумі 586792,75 грн.
Відповідно до п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
Правила цього пункту згідно ч. 2 п. 4.9 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.
Із приписів ч. 2 п. 4.9 вищенаведеної норми Закону ( 168/97-ВР ) випливає, що основні фонди ліквідуються, зокрема, у випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі у разі викрадення основних фондів або коли платник податку надає відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншим способом, внаслідок чого основний фонд не може використовуватись у майбутньому за первісним призначенням, то така ліквідація не розглядається для цілей оподаткування як поставка таких основних фондів.
Господарським судом попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів встановлено, що магістральний нафтопровід на нафтобазу "Мелітополь" та відвід нафтопродуктоводу на "Партизани" в більшій частині розкрадено і тому магістральний нафтопровід та відвід нафтопродуктоводу не можуть використовуватись за первісним призначенням. За висновком Інституту транспорту нафти від 03.07.2000 р. N 01-8/1585/1 несанкціоновані вскриття трубопроводу привели до його аварійного стану, що негативно впливає на екологію навколишнього середовища на значній відстані.
Крім того, господарським судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. N 717-р ( 717-2002-р ) цілісний майновий комплекс Мелітопольського державного підприємства магістральних нафтопродуктопроводів "Мелітопольтранснафтопродукт" переданий до сфери управління Запорізької обласної державної адміністрації, яка доручила позивачу провести демонтаж нафтопродуктопроводу, отже ліквідація виробничих фондів здійснювалася на підставі рішення органу, уповноваженого управляти позивачем.
За таких обставин, висновки господарського суду попередніх інстанцій щодо недійсності податкових повідомлень-рішень Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 09.10.2003 р. N 0000942302/0, N 942302/1/03016906, N 0000942302/1 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.10.2004 р. у справі N 24/254 - без змін.