Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) не передбачено жодної норми, яка б забороняла проведення заліку зустрічних однорідних вимог під час дії мораторію.
Мораторій не розповсюджується на залік зустрічних однорідних вимог, оскільки дія мораторію поширюється на зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, відповідно до чинного законодавства. Тобто законодавець передбачив заборону примусового стягнення.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, не є виконавчим документом чи іншим документом, на підставі якого здійснюється стягнення. Правова природа припинення зобов'язання шляхом зарахування відмінна від правової природи припинення зобов'язання шляхом стягнення.
Відповідно до ст.ст. 598, 599 та 601 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) зарахування однорідних зустрічних вимог є самостійною підставою припинення зобов'язань, що відрізняється від виконання. В зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати, що зарахування - це різновид способів виконання зобов'язань.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 27.03.2006 господарського суду Харківської області зі справи N 37/30-06 залишити без змін.
Головуючий В.С.Божок
Судді Т.Ф.Костенко Г.П.Коробенко