В разі неналежного оформлення позовної заяви вона підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ), у тому числі згідно пункту 6 частині 1 цієї статті в разі, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частина 3 зазначеної статті передбачає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач, звертаючись з позовною заявою, надіслав відповідачеві у справі лише копію позовної заяви без копій додатків. З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви було додано копію першої податкової вимоги від 28.08.2003 р.; копії платіжних доручень на перерахування податків; копії рішення, постанови, ухвали по справі N 28/124-02.
Як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, позивачем було доведено наявність відповідача таких доказів: першої податкової вимоги від 28.08.2003 р., оскільки відповідач є органом, який її видав; копії рішення, постанови, ухвали по справі N 28/124-02, оскільки відповідач був стороною у зазначеній справі.
Проте наявність у відповідача копій платіжних доручень на перерахування податків позивачем доведена не було, що й стало підставою для залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
У касаційній скарзі позивач посилається на те, що відповідач щоденно отримує виписки з банку з підтвердженням сум, які надійшли від підприємств, тому посилання на відсутність у нього зазначених платіжних доручень є безпідставним.
Зазначені доводи скаржника підлягають відхиленню, оскільки до позовної заяви було додано саме копії платіжних доручень на перерахування податків і їх наявність у відповідача позивачем доведена не була, а виписки з банку, на які посилається позивач у касаційній скарзі, можуть бути окремими доказами у справі.
Отже, зважаючи на викладене та на припис ч. 3 ст. 63 ( 1798-12 ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 16.12.2003 р. Київського апеляційного господарського суду у справі N 05-5-33/29233 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.