ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15.05.2003 Справа N 6-12505кс02
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні справу за позовом громадянина Б. до Державного територіального об'єднання "Південно-Західна залізниця", третя особа громадянин К. про визнання наказів недійсними, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.
У квітні 2001 року Б. звернувся з зазначеним позовом до Державного територіального об'єднання "Південно-Західна залізниця".
Позивач зазначав, що з 1963 року працював у відповідача на посаді головного технолога. Наказами від 15 липня 1999 року та від 20 червня 2000 року до нього були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган, а наказом від 26 червня 2000 року він був звільнений з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України ( 322-08 ) за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин.
Посилаючись на те, що всі зазначені накази є незаконними, а звільнення проведено внаслідок упередженого ставлення до нього з боку керівництва підприємства, позивач просив визнати накази про накладення дисциплінарних стягнень та звільнення недійсним, поновити його на попередній посаді та відшкодувати завдану моральну шкоду.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2002 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Б. просить скасувати постановлені у справі судові рішення у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам закону.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що протягом 1999 - 2000 років Б. неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за невиконання трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором та посадовою інструкцією, а також за відсутність без поважних причин на робочому місці в порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Враховуючи попередні дисциплінарні стягнення, наказом від 26 червня 2000 року він був звільнений з посади головного технолога за систематичне невиконання трудових обов'язків. Дисциплінарні стягнення накладені відповідачем згідно з вимогами чинного трудового законодавства, звільнення проведено за згодою профспілкового органу.
Ці висновки суду відповідають матеріалам справи і вимогам закону. За таких обставин відповідач має підстави для розірвання з позивачем трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України ( 322-08 ).
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись статтею 334 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Б. залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2002 року залишити без зміни. Ухвала оскарженню не підлягає.