ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2006 Справа N 34/362
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І.А. - головуючого у засіданні (доповідач), Панченко Н.П., Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу Національної асоціації бірж України
на рішення господарського суду м. Києва від 30.05.2005 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 р.
у справі N 34/362
за позовом Київської обласної сільськогосподарської брокерсько-комерційної фірми "Обрій"
до Національної асоціації бірж України
про стягнення 28 758,95 грн. та за зустрічним
позовом Національної асоціації бірж України
до Київської обласної сільськогосподарської брокерсько-комерційної фірми "Обрій"
про визнання договору оренди недійсним та стягнення 41 863,85 грн.
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників:
від позивача - Беренштейн Б.Л. - генеральний директор, Черкас В.Є.;
від відповідача - Василенко О.І.
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 31.01.2006 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2005 року первісний позов Київської обласної сільськогосподарської брокерсько-комерційної фірми "Обрій" задоволено частково на суму 28648,30 грн., в іншій частині провадження у справі припинено. В задоволенні зустрічного позову Національної асоціації бірж України - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 року, рішення господарського суду м. Києва від 30.05.2005 залишено без змін.
Національна асоціація бірж України, в поданій касаційній скарзі, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 року в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Київської обласної сільськогосподарської брокерсько-комерційної фірми "Обрій".
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги Національної асоціації бірж України, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування ними норм процесуального і матеріального права, встановила наступне:
01 лютого 2000 року між Київською обласною сільськогосподарською брокерсько-комерційною фірмою "Обрій" (позивач) та Національною асоціацією бірж України (відповідач) було укладено договір оренди.
Відповідно до умов укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 13 (кімнати NN 507, 509) загальною площею 61,99 кв. м. на строк до 31.12.2001 року з правом наступної пролонгації за погодженням сторін.
Протоколом узгодження розрахунків від 01.01.2000 року до договору оренди, сторони визначили, що платежі, встановлені останнім, проводяться щомісяця, орендна ставка складає 36,86 грн./кв. м., вартість послуг на місяць - 2284,95 грн., а також те, що орендні ставки будуть змінюватись кожний місяць пропорційно офіційному індексу інфляції. Крім того, даним протоколом передбачено, що розрахунки за комунальні послуги, обслуговування приміщення будуть проводитись за окремими рахунками по фактичним витратам.
Додатковою угодою від 30.09.2002 року до договору оренди від 01.02.2000 року сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2003 року та визначили, що загальна площа орендованих приміщень складає 48,87 кв. м.
Протоколом узгодження розрахунків від 01.10.2002 року сторонами визначено орендну ставку в 45,02 грн./кв. м., а вартість послуг на місяць - 2200,12 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно було вирішено, що до спірних правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок виконання зазначеного договору слід застосовувати положення Цивільного ( 435-15 ) та Господарського кодексів України ( 436-15 ), які набрали чинності з 01 січня 2004 року.
Нормами ст. 283 Господарського кодексу України ( 436-15 ) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було виконано належним чином його зобов'язання за договором оренди від 01.02.2000 року та враховуючи висновок судово-бухгалтерської експертизи за N 7552 від 27.12.2004 року, відповідно до якого встановлено, що станом на 23.04.2004 року, заборгованість Національної асоціації бірж України перед Київською обласною сільськогосподарською брокерсько-комерційною фірмою "Обрій" за договором оренди від 01.02.2000 року документально підтверджується на суму 28648,30 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови у справі N 34/362, судами було правомірно задоволено первісний позов на суму 28648,30 грн.
Як вбачається з матеріалів даної справи, договір оренди, визнання недійсним якого є предметом спору за зустрічною позовною заявою у справі N 32/362, був укладений 01.02.2000 року.
Положеннями ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) встановлено загальний строк в три роки для захисту права за позовом особи, право якої порушено.
У відповідності з вимогами ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась бо повинна була дізнатись про порушення свого права.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає причину пропуску строку позовної давності поважною.
До даних спірних правовідносин положення ЦК України ( 435-15 ), який набрав чинності з 01.01.2004 року, про позовну давність не підлягають застосуванню, оскільки строк позовної давності в даному випадку сплив до набрання чинності ЦК України.
Оскільки зустрічний позов було подано до суду після закінчення встановленого законом строку позовної давності, а заявником не було наведено поважних причин, які б перешкоджали останньому в межах строку позовної давності звернутись до суду за захистом свого права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви не було порушено норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, про те, що рішення господарського суду м. Києва від 30.05.2005 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 року прийняті за результатами дослідження всіх обставин даної справи, відповідають фактичним матеріалам справи та не суперечать діючому законодавству, а тому касаційна скарга Національної асоціації бірж України не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Національної асоціації бірж України залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 року у справі N 34/362 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І.Плюшко
Суддя Н.Панченко
Суддя С.Самусенко