ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
23.08.2002 Справа N 20/219-7/21-5/97
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів: Перепічая В.С., Вовка І.В., Гончарука П.А., розглянувши касаційне подання Заступника Генерального прокурора України на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.04.2002 року у справі N 20/219-7/21-5/97 за позовом Генеральної прокуратури України в інтересах Кабінету Міністрів України, Головного управління Державного казначейства України до Печерської районної державної адміністрації м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український фондовий дім", компанії "Монакордо Лімітед", Закритого акціонерного товариства "Укрсожгаз", Закритого акціонерного товариства "АСК "Остра-Київ" про скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору та стягнення суми, УСТАНОВИВ:
Подане Заступником Генерального прокурора касаційне подання не відповідає вимогам розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Відповідно до п. З ст. 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду, якщо до скарги (подання) не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
На підтвердження направлення копії касаційного подання сторонам, Генеральною прокуратурою України до подання було прикладено власний супровідний лист зі штампом "секретаріат".
За приписом ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.ст. 42, 22 ГПК України ( 1798-12 ) передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Із системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (ст. ст. 6, 8, 57, 116 цього Кодексу) вбачається, що порядок надіслання адресатам копій документів передбачається у формі рекомендованих або цінних листів чи вручення під розписку.
Інструкцією по діловодству в органах прокуратури України, зокрема, також передбачено, що рекомендовані, цінні листи і інша кореспонденція здаються на пошту за реєстром, з зазначенням у ньому необхідних реквізитів, а також з видачею відповідної квитанції.
Таким чином, наданий заявником супроводжуваний лист N 8/2-15103-98 від 10.06.2002 року, не є належним доказом відправлення копії касаційного подання сторонам у справі.
Крім цього, позивачем не виконані вимоги ч. 4 ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ), щодо зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
В поданому касаційному поданні не наведено суті порушення та обгрунтувань того, в чому полягало неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права із зазначенням конкретних статей, пунктів порушених норм законодавчих актів.
Отже, відповідно до вимог п. 6 ст. 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) наведене, є підставою для повернення касаційного подання.
З огляду викладених обставин та керуючись п.п. З, 6 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України УХВАЛИВ:
Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України в інтересах Кабінету Міністрів України, Головного управління Державного казначейства України на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.04.2002 року повернути без розгляду.
Головуючий В.С.Перепічай
Судді І.В.Вовк П.А.Гончарук