ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2008 Справа N 15/614
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.09.2008 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого,
Плюшка І.А.,
Разводової С.С.,
за участю - Халявки І.М. дов. б/н представника від 7 липня 2008 року позивача
та представників - Негоди О.А. дов. N 01-168 відповідача від 09.04.2008 року та Малая М.О. дов. N 01-271 від 13.06.2008 року,
розглянувши ТОВ "Дембуд" касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2008 року
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "Дембуд"
до Національного університету харчових технологій,
треті особи - ТОВ "Комерційний банк "Володимирський" та Міністерство освіти і науки України,
про спонукання до виконання умов договору,
та за зустрічним позовом Національного університету харчових технологій до ТОВ "Дембуд"
про визнання договору недійсним,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2007 року ТОВ "Дембуд" звернулося до господарського суду з позовом до Національного університету харчових технологій про зобов'язання Національного університету харчових технологій виконати п. п. 3.1., 3.2., 3.5., 3.6, 3.7., 3.8., 4.1.2., 4.1.4., 4.1.6., 4.1.10. договору про реконструкцію корпусів Національного університету харчових технологій та будівництво на його території адміністративно-офісного центру від 4 серпня 2005 року.
У жовтні 2007 року Національний університет харчових технологій звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до ТОВ "Дембуд" про визнання договору про реконструкцію корпусів Національного університету харчових технологій та будівництво на його території адміністративно-офісного центру від 4 серпня 2005 року недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24 січня 2008 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2008 року апеляційну скаргу ТОВ "Дембуд" на рішення господарського суду міста Києва від 24 січня 2008 року залишено без задоволення, а рішення - без зміни.
У касаційній скарзі ТОВ "Дембуд" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2008 року і рішення господарського суду міста Києва від 24 січня 2008 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Дембуд" в повному обсязі.
Стверджує, що судами порушено положення ст. ст. 1130, 1132, 1133, 1141 ЦК України ( 435-15 ), ст. ст. 188, 202, 206 ГК України ( 436-15 ) та ст. ст. 4-2, 4-7, 43 ГПК України ( 1798-12 ).
Вважає, що спірний договір є договором підряду на капітальне будівництво.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ст. 1141 ЦК України ( 435-15 ) договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі ...
Судами встановлено, що 4 серпня 2005 року між ТОВ "Дембуд" та Національним університетом харчових технологій було укладено договір про реконструкцію корпусів Національного університету харчових технологій та будівництво на його території адміністративно-офісного центру.
Встановлено, що спільною метою договору є реконструкція та будівництво об'єктів нерухомості; досягнення цієї мети визначається введенням цих об'єктів в експлуатацію, що засвідчується актом державної приймальної комісії.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що строк договору - період часу, що триватиме від набрання чинності цим договором до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків за цим договором.
У відповідності з п. 9.5. договору договір набуває чинності з моменту його погодження всіма відповідними органами державної влади та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Встановлено, що відповідно до умов договору сторони здійснюють певні внески для досягнення спільної мети.
Статтею 1130 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Положеннями ст. 1132 ЦК України ( 435-15 ) встановлено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Судами попередніх інстанцій повністю досліджено правову природу спірного договору, його умови і правильно встановлено, що спірний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність на основі об'єднання вкладів сторін, а не договором підряду на капітальне будівництво, про що стверджує позивач.
Встановлено, що 8 вересня 2006 року відповідачем був направлений лист N 01-437 на адресу позивача, в якому він повідомив про розірвання договору від 4 серпня 2005 року.
Частиною 1 ст. 1142 ЦК України ( 435-15 ) передбачено право учасника на розірвання договору простого товариства, зробивши, не пізніше ніж за три місяці до виходу з договору, заяву про відмову від подальшої участі у договорі простого товариства за умови, що такий договір укладений на невизначений строк.
Частиною 2 ст. 1142 ЦК України ( 435-15 ) встановлено, що учасник простого товариства, укладеного на визначений строк, або у якому досягнення мети визначене як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.
З огляду на зазначені положення, суди підставно дійшли висновку про те, що наявність домовленості між позивачем та відповідачем щодо обов'язку здійснити фактичний розподіл реконструйованих та збудованого об'єктів, а також провести, відповідно до п. 9.1. договору, технічну інвентаризацію приміщень в межах договірних правовідносин вже після досягнення передбаченої договором спільної мети, унеможливлює кваліфікацію факту досягнення такої мети як настання скасувальної умови, що фактично свідчить про укладення даного договору на невизначений у часі строк.
Відтак, судами було зроблено правильний висновок про те, що припинення спірного договору відбулося у порядку, визначеному ч. 1 ст. 1142 ЦК України ( 435-15 ), після спливу тримісячного строку з моменту надсилання відповідачем листа N 01-437 позивачеві.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо того, що правовідносини між позивачем та відповідачем припинилися в порядку п. 4 ч. 1 ст. 1141 ЦК України ( 435-15 ), а тому підстав для задоволення вимог касаційної скарги немає.
Отже, враховуючи повноту, всебічність, об'єктивність дослідження судами всіх обставин справи та юридичну правильність оскаржуваних судових рішень підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2008 року - без зміни.
Головуючий Т.Козир
Судді І.Плюшко
С.Разводова