ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 11/542
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривда Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М..
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Пікуль В.В.
від відповідача: Столяренко Т.П.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2004 р.
у справі N 11/542 Господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донполімер"
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 22.11.2002 р. N 1-2002, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донполімер", недійсним на підставі ст. 49 ЦК Української РСР ( 1540-06 ), а також просить стягнути з відповідачів в доход держави все отримане ними за спірним договором.
В процесі розгляду справи позивач заявив клопотання, в якому просив зупинити провадження у даній справі, оскільки, на його думку, розгляд цієї справи неможливий до розгляду справи N 21/821 у зв'язку з тим, що предметом спору у цій справі є договір, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Донполімер" електронний мікроскоп "TESLA BC-513", а предметом спору у справі N 21/821 є договорі N 1 від 10.12.2002 р. за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Донполімер" придбало у Приватного підприємства "Аніта" електронний мікроскоп "TESLA BC-513".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2003 р. (суддя О.В. Кот) Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва було відмовлено у задоволенні клопотання щодо зупинення провадження у справі, через відсутність в поясненнях Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва посилань на конкретні обставини, які можуть бути встановлені при розгляді справи N 21/821 та могли б вплинути на розгляд даної справи.
Не погодившись з вищезгаданою ухвалою, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва оскаржила її в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2004 р. (судді: О.В. Муравйов, В.М. Коваленко, О.В. Вербицька) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.12.2003 р. у даній справі залишено без змін з мотивів, що ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) не передбачена можливість оскарження ухвали щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.12.2003 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2004 р. і прийняти нове рішення, яким зупинити провадження у справі N 11/542 до вирішення пов'язаної з нею справи N 21/821. Свою вимогу Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва мотивує тим, що Київським апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 33, 34, 43, 79 ГПК України ( 1798-12 ).
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників сторін, які з'явились в господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задоволенню не підлягає.
Позивач звернувся з позовом щодо визнання недійсним з підстав, передбачених ст. 49 ЦК Української РСР ( 1540-06 ), договору купівлі-продажу від 22.11.2002 р. N 1-2002, укладеного між відповідачами, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донполімер", як такого, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Таким чином, предметом даного спору є відповідність чинному законодавству укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу.
Як вже було зазначено, позивач заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду по суті справи N 21/82, мотивуючи свою вимогу тим, що предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору від 22.11.2002 р. N 1-2002, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Донполімер" електронний мікроскоп "TESLA BC-513", в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Донполімер" придбало зазначений мікроскоп у Приватного підприємства "Аніта" і в даний час розглядається справа N 21/821 про визнання цього договору недійсним.
Як випливає з доданого до клопотання позову, що був підставою для порушення провадження у справі N 21/821, предметом спору у даній справі є договір N 1 від 10.12.2002 р., який позивач просить визнати недійсним, з підстав, передбачених ст. 49 ЦК Української РСР ( 1540-06 ).
Згідно ст. 41 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Таким чином, угодою є дія, особи що її укладає, і результатом цієї дії є, зокрема, встановлення цивільних прав і обов'язків.
Правила щодо угод викладені у Главі 3 ЦК Української РСР ( 1540-06 ), який діяв на момент укладення оспорюваних угод. З аналізу зазначеної глави випливає, що для того, щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна задовольняти ряд умов, а саме: умови про форму, умови про сторони, умови про зміст, умови про відповідність внутрішньої волі і волевиявлення сторін. Угода укладена з порушенням зазначених умов, законодавством визнається недійсною. Всі недійсні угоди, незалежно від особливостей їхнього конкретного виду, об'єднує одна спільна риса: суперечність правовим нормам.
Згідно ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ), якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Як випливає з приписів ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ), характерним для угод, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства є те, що вчинення такої угоди об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, отже йдеться про недодержання нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи нашої держави та суспільства, крім того, така угода характеризується суб'єктивним наміром сторін порушити закон. Вона укладається з метою, яка явно суперечить інтересам держави і суспільства. Таким чином, господарський суд, вирішуючи спір у справі N 21/821, керуючись приписами розділу V ГПК України ( 1798-12 ), має встановити обставини щодо відповідності оспорюваного за даною справою договору вимогам закону і у разі порушення закону V мету, що завідомо суперечить інтересам держави та наявність умислу у сторін за цією угодою, якими у даному випадку є Товариством з обмеженою відповідальністю "Донполімер" та Приватне підприємство "Аніта".
Отже, розглядаючи спір щодо визнання недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку встановлює обставини щодо наявності чи відсутності порушення норм права сторонами, які уклали таку угоду.
Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ), у редакції закону від 18.11.2003 р., ( 1255-15 ) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Таким чином, приписами даної правової норми на господарський суд покладено обов'язок зупинити провадження, але таке зупинення здійснюється тільки у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої, яка пов'язана з нею. Проте, справа на яку посилається позивач не є пов'язаною з даною справою, оскільки предметом розгляду кожної справи є різні договори, відповідність чинному законодавству яких і має встановити суд. За таких обставин, для розгляду даної справи перешкоди відсутні.
Права і обов'язки сторін визначені у ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ), згідно ч. 3 якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Згідно ст. 69 ГПК України, якою встановлено строк вирішення спору, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Проте, позивач, в порушення вищенаведених правових норм, недобросовісно користується правами, наданими чинним законодавством, оскільки здійснює затягування строку вирішення спору, який було ним ініційовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом правові норми порушено не було, то підстави для скасування прийнятого ним судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2004 р. у справі N 11/542 - без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В., Уліцький А.М.