ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 1/409-9/151
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кузьменка М.В. - головуючого, Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін: В. Василькевича (дов. від 11.04.2005), А. Кутянського (дов. від 27.12.2004), І. Микичака (керівник), прокурора О. Грици, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника військового прокурора Західного регіону України на постанову від 29 листопада 2004 року Львівського апеляційного господарського суду у справі N 1/409-9/151 за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі військової частини А-1206 до закритого акціонерного товариства "Ірокс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест", третя особа - військова частина А-0150, про визнання договору недійсним, ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 9-14 липня 2004 року господарського суду Львівської області (суддя Л. Данко) позов задоволено з визнанням недійсним договору від 30 січня 2003 року "Про передачу частини будинку по дольовій участі", який був укладений між закритим акціонерним товариством "Ірокс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест". Рішення мотивовано порушенням інтересів військових частин А-0150 та А-1206.
Постановою від 29 листопада 2004 року Львівського апеляційного господарського суду (судді В. Кузь, С. Бойко, Р. Марко) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів безпідставності.
Заступник військового прокурора Західного регіону України просить зазначену постанову скасувати з підстав незастосування господарським апеляційним судом до спірних правовідносин статей 48, 49, 353 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Закрите акціонерне товариство "Ірокс" та товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" проти доводів касаційного подання заперечують і в його задоволені просять відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про визнання договору недійсним з підстав невідповідності закону і господарськими судами встановлено, що 2 грудня 1994 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" та військовою частиною А-0150 було укладено договір про передачу незавершеного будівництва житлового 5-поверхового будинку, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Бальзака, 25.
Відповідно до умов цього договору товариство передає незавершене будівництво і проектно-кошторисну документацію, а військова частина приймає незавершене будівництво, виступає замовником-підрядчиком та фінансує його. Крім того, військова частина компенсує товариству пов'язані з будівництвом витрати шляхом безоплатної передачі семи квартир і восьми квартир на платній основі.
В подальшому військова частина А-1206 перебрала на себе права і обов'язки сторони в договорі і 23 січня 1998 року уклала з закритим акціонерним товариством "Ірокс" договір про спільну діяльність по будівництву житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей у м. Львові.
14 лютого ці сторони уклали договір підряду на будівництво 45-квартирного будинку на вул. Бальзака в м. Львові, а 6 травня 1998 року між цими сторонами було укладено договір про спільну діяльність по будівництву 45-квартирного будинку на вул. Бальзака в м. Львові.
30 січня 2003 року закрите акціонерне товариство "Ірокс" та товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" уклали договір, відповідно до умов якого для ведення будівництва 45-квартирного будинку, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Бальзака, 25, залучено трьох пайовиків: військову частину А-0150, товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" та закрите акціонерне товариство "Ірокс", і в договір від 2 грудня 1994 року вносяться зміни в переділенні житлової площі між пайовиками.
Пунктом 2.5 договору сторони визначили, що закрите акціонерне товариство "Ірокс" не вирішує питань взаєморозрахунків між товариством з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" та військовою частиною А-0150, але залишає за собою право вимагати достовірних даних про хід фінансування будівництва.
Господарський суд при винесенні рішення виходив з того, що спірний договір не враховує інтереси військових частин А-1206 та А-0150. При цьому господарським судом зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" за цим договором набуло права вимагати від військової частини А-0150 передачі восьми квартир, що фактично є додатковим обов'язком для цієї військової частини, а закрите акціонерне товариство "Ірокс" взяло на себе права замовника у будівництві будинку.
Апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про скасування рішення господарського суду, оскільки умови договору, що оспорюється, не встановлюють інший порядок, кількість і площу квартир, які мають бути передані товариству з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" в будинку по вул. Бальзака, 25, порівняно з умовами договору від 2 грудня 1994 року, а умова договору, яка міститься в реченні другому пункту 1.1 договору від 30 січня 2003 року, сторонами не конкретизована будь-яким порядком чи механізмом перерозподілу часток учасників.
Крім того, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність посилання господарським судом у рішенні на статтю 164 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) як підставу заміни замовника по вищезгаданому договору, оскільки дана норма визначає можливість покладення виконання зобов'язання на третю особу, яка зв'язана з однією із сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором.
У даному випадку військова частина А-0150 перебуває в адміністративній підлеглості до військової частини А-1206 (позивач), а не закрите акціонерне товариство "Ірокс". До того ж, спірний договір не містить жодної умови, яка б носила обов'язковий характер до військової частини А-0150.
Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, і колегія суддів, приймаючи до уваги викладене, погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що спірний договір не порушує вимог чинного законодавства та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів військової частини А-1206, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 29 листопада 2004 року Львівського апеляційного господарського суду у справі N 1/409-9/151 залишити без змін, а касаційне подання заступника військового прокурора Західного регіону України без задоволення.