ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 3/251
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавсільгоспенерго"
на постанову від 24.02.2004 року Харківського апеляційного господарського суду
у справі N 3/251 господарського суду Полтавської області
за позовом Миргородської ОДПІ, м. Миргород
до 1. ВАТ "Миргородський ПДБП N 5", м. Миргород; 2. ТОВ "Полтавсільгоспенерго"
про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача Гузенко О.О. (довіреність N 29 від 17.03.2004 р.); Даниленко Я.П. (довіреність N 49 від 12.07.2004 р.); Єжак І.М. (довіреність N 20 від 21.01.2004 р.)
від відповідача-1 не з'явились
від відповідача-2 не з'явились
ВСТАН ОВ И В:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.09.2003 року (суддя Бунякіна Г.І.) у справі N 3/251 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що спірна угода відповідає вимогам діючого законодавства.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року (головуючий суддя - Лащенко Л.Д., судді - Бабакова Л.М., Погребняк В.Я.) у справі N 3/251 рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2003 року скасовано; позовні вимоги позивача задоволені частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу N 62-СХ від 31.01.2003 р., укладений між ТОВ "Полтавсільгоспенерго" та ВАТ "Миргородський ПДБД-5" в частині купівлі-продажу 388070 кг цукру-піску; в іншій частині позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що договір купівлі-продажу, укладений відповідачами, не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, ст.ст. 41, 153, 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
В касаційній скарзі ТОВ "Полтавсільгоспенерго" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року та залишити без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2003 року, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Відповідачі не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судами встановлено, що позивач звернувся з позовом про визнання частково недійсним договору, укладеного між ВАТ "Миргородський ПДБП - 5" та ТОВ "Полтавсільгоспенерго", в частині купівлі-продажу 388070 кг цукру як такого, що не відповідає вимогам діючого законодавства та застосувати до відповідачів наслідки, передбачені ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ), а саме повернути ВАТ "Миргородський ПДБП - 5" штраф в сумі 138,0 тис.грн. (друга вимога, згідно уточнення до позову від 15.09.2003 р. N 1958/10/10-019).
Спірний договір купівлі-продажу N 62-СХ був укладений відповідачами 03.01.2003 р. відповідно до умов якого ТОВ "Полтавсільгоспенерго" (відповідач-2) зобов'язався передати ВАТ "Миргородський ПДБП - 5" (відповідач-1) цукор-пісок в кількості 407,070 тон на загальну суму 968826,0 грн. При цьому продавцем - ТОВ "Полтавсільгоспенерго" була виписана накладна на відпуск матеріальних цінностей N 185А від 30.01.2003 р. на суму 968826,6 грн., в т.ч. ПДВ - 161471,1 грн., та податкова накладна N 0000040 від 31.01.2003 року на зазначену суму.
В свою чергу покупець, розрахунок за придбаний товар зобов'язався здійснити до 01.02.2003 р.
У зв'язку з тим, що частина цукру, в кількості 388070 кг, перебувала на відповідальному зберіганні у ВАТ "Веселоподолянський цукровий завод", відповідно до договору зберігання між ТОВ "Полтавсільгоспекспорт" та ВАТ "Веселоподолянський цукровий завод" N СМ-27/хр1 від 12.03.2001 р., між відповідачами був укладений договір уступки права вимоги від 12.04.2003 р., згідно з яким до ВАТ "Миргородський ПДБП-5" перейшло право вимоги по поверненню переданого на зберігання майна (цукор в кількості 388070 кг).
Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 03.01.2003 р. не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ), а тому повинен бути визнаний недійсним в частині купівлі цукру в кількості 388070 кг. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на матеріали перевірки ВАТ "Миргородський ПДБП-5" результатом якої є акт N 15/26/25-20-016 від 01.07.2003 р. "Про результати позапланової документальної перевірки правомірності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість ВАТ "Миргородський ПДБП-5", за період з 01.01.2003 р. по 31.01.2003 р."
Беручи до уваги той факт, що Господарським судом Полтавської області по відношенню до ВАТ "Веселоподолянський цукровий завод" було порушено справу про банкрутство та 12.11.2002 року затверджено реєстр кредиторів, в списках яких ТОВ "Полтавсільгоспенерго" відсутній, податковою інспекцією зроблено висновок, що не заявлені вимоги, відповідно до п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), не розглядаються і вважаються погашеними. Тобто, позивачем зроблено висновок, що при укладенні договору ТОВ "Полтавсільгоспенерго" не був власником цукру, що перебував на зберіганні у ВАТ "Веселоподолянський цукровий завод", а тому з огляду на ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ), він не мав права продажу спірного майна.
Такі мотиви позовних вимог позивача правомірно не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки не ґрунтуються на нормах матеріального права, з огляду на таке.
Судами встановлено що предметом спірного договору був цукор-пісок, а не цукор-пісок, що перебував на зберіганні у ВАТ "Веселоподолянський цукровий завод". Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу N 62-СХ від 03.01.2003 р., ТОВ "Полтавсільгоспенерго" був законним власником майна, яке було предметом договору.
Таким чином, позивачем вказано єдину позицію щодо визнання договору недійсним - відсутність предмету договору, яка є помилковою. Договір відповідає вимогам діючою законодавства, зокрема ст.ст. 41, 153, 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ), і правових підстав, з огляду на позовні вимоги, для визнання його недійсним у суду не було.
За викладеного, в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції відмовлено правомірно.
Колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про невідповідність спірного договору ст.ст. 41, 153, 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) з тих підстав, що продавець ТОВ "Полтавсільгоспенерго" не передав цукор, який був предметом договору N 62/сх від 03.01.2003 р., а покупець ВАТ "Миргородський ПДБП-5" не прийняв майно і не здійснив оплату за товар. Зазначена обставина не входить до кола обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР, а саме: невідповідність змісту угоди вимогам законодавства, недодержання встановленої форми угоди, відсутність відповідної правоздатності сторін, підписання угоди особами, що не мали на те відповідних повноважень. Саме по собі невиконання, або неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню а рішення господарського суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 6 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Полтавсільгоспенерго" від 24.03.2004 р. N 37 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року по справі N 3/251 задовольнити.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року, рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2003 року по справі N 3/251 залишити без змін.