СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 29.05.96
(Витяг)
У вересні 1990 р. Л. звернулася до суду з позовом до М.В. про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину і про поділ спадкового майна. Позивачка зазначала, що 22 липня 1989 р. помер її батько - М.М., після якого відкрилася спадщина на паєнагромадження в ЖБК у сумі 5769 крб. 63 коп. На час смерті М.М. відповідачка перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. Обидві прийняли спадщину шляхом подачі заяв до нотаріальної контори у встановлені законом строки. Відповідачка обіцяла провести поділ спадщини в добровільному порядку, але обіцянку не виконала і 23 січня 1990 р. одержала в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно.
Спір вирішувався судами неодноразово. Останнім рішенням Донецького обласного суду від 2 квітня 1996 р. позовні вимоги Л. було задоволено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 січня 1990 р. нотаріальною конторою на ім'я М.В., і стягнуто з останньої на користь Л. 827 млн. 750 тис. крб.
У касаційній скарзі М.В. порушила питання про зменшення суми, яка підлягає стягненню, оскільки вона, на її думку, була визначена неправильно. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 22 липня 1989 р. помер М.М. - батько позивачки і чоловік відповідачки, з яким остання перебувала в шлюбі з березня 1977 р. Сторони прийняли спадщину в установленому законом порядку.
Членом ЖБК був батько спадкодавця, якому було видано ордер на вселення у квартиру. Ним же були зроблені перший та наступні пайові внески. У січні 1981 р. він вибув із членів ЖБК і за його заявою пай у сумі 4183 крб. та квартиру було передано його сину М.М., прийнятому в члени ЖБК. Пайові внески в сумі 1586 крб. було виплачено останнім і відповідачкою в період шлюбу після 1981 р.
З урахуванням зазначених обставин суд правильно визначив частки сторін у паєнагромадженні виходячи з того, що в сумі 4183 крб. частки спадкоємиць є рівними, але в сумі 1586 крб. половина належить відповідачці як частка в спільному майні подружжя (оскільки цю суму виплачено в період шлюбу із спадкодавцем), а друга половина підлягає поділу між сторонами в рівних частках.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними в п. 12 постанови від 22 грудня 1995 р. N 20 ( v0020700-95 ) "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", якщо в будинку ЖБК пайовий внесок внесено повністю і за твердженням сторін вартість квартири перевищує кошторисну, її дійсна вартість може бути визначена за погодженням сторін, а в разі недосягнення згоди - з урахуванням чинних ринкових цін на квартири в даній місцевості. Коли пай сплачено неповністю, фактичне підвищення кошторисної вартості квартири в будинку ЖБК у зв'язку з інфляцією має враховуватися як при вирішенні питання про повернення особі, що вибула з кооперативу, пайового внеску, внесеного до виникнення інфляції або до підвищення її рівня, так і при визначенні його розміру для внесення новоприйнятою особою.
Виходячи з цих роз'яснень суд при визначенні суми, що підлягає стягненню, врахував, що мало місце фактичне підвищення кошторисної вартості квартир у будинках ЖБК, і правильно визначив на підставі висновку експертизи суму, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки. Суд обгрунтовано визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на все паєнагромадження в ЖБК, видане М.В. нотаріальною конторою 23 січня 1990 р.
Оскільки постановлене судом рішення відповідає матеріалам справи й вимогам закону, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила його без зміни.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.