ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N А-27/300-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Вердиєв Фузула Гулу огли
від відповідача: Леонідова Т.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 р.
у справі N А-27/300-03 Господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб"
до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донснаб" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 15.05.2003 р. N 0000292602/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 587160,00 грн., в тому числі основного платежу - 489300,00 грн., штрафної (фінансової) санкції - 97860,00 грн., як такого, що не відповідає вимогам закону.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2003 р. (суддя О.О. Мамалуй), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб" задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 15.05.2003 р. N 0000292602/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 587160 грн., в тому числі основного платежу - 489300 грн., штрафної (фінансової) санкції - 97860 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 р. (судді В.Ф. Олійник, Т.В. Гончар, Т.В. Кравець) апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задоволено: рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2003 р. скасовано, в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Донснаб" відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Донснаб" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 р. та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2003 р. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Донснаб" мотивує тим, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ), п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, які з'явилися в господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб" задоволенню не підлягає.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено:
- Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2002 р. по 31.12.2002 р., про що 13.05.2003 р. складено акт. Результатами перевірки відповідачем виявлено, що у 4-му кварталі 2002 р. позивач мав право на віднесення до складу валових витрат суму страхового внеску сплаченого "Страховій компанії "Оберіг" у розмірі 70000 грн. Однак, позивачем в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) безпідставно віднесено до складу валових витрат суму страхової премії у розмірі 1631000 грн. (1701000 грн. - 70000 грн.), яка згідно договору добровільного страхування фінансового ризику N 14/11-01 повинна бути сплачена 14.03.2003 р. За результатами перевірки відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення від 15.05.2003 р. N 0000292602/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 591400 грн., у тому числі: основний платіж - 492800 грн., штрафні (фінансові) санкції - 98600 грн.
- Позивач та ЗАТ "Страхова компанія "Оберіг" 14.11.2002 р. уклали договір страхування, який набрав чинності з моменту його укладення. За даним договором ЗАТ "Страхова компанія "Оберіг" зобов'язалась виплатити у разі настання страхового випадку 25200000 грн. Страхову премію за зазначеним договором позивач зобов'язаний був сплатити до 14.03.2003 р.
- Страхова премія за договором страхування була сплачена двома платежами: 23.12.2002 р. - 70000 грн. (четвертий квартал 2002 р.), 12.03.2003 р. - 1631000 грн.(перший квартал 2003 р.).
- Позивачем суму страхових платежів за договором страхування від 14.11.2002 р. у розмірі 1701000 грн. (70000 грн. + 1631000 грн.) віднесено до складу валових витрат у четвертому кварталі 2002 р.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Правила ведення податкового обліку визначені ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, датою збільшення валових витрат є одна з подій, що сталась раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів або дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Господарським судом встановлено, що також доводиться позивачем в касаційній скарзі, що позивач здійснив збільшення валових витрат по другій події: по даті фактичного отриманих позивачем результатів послуг за договором страхування від 14.11.2002 р., що укладений з ЗАТ "Страхова компанія "Оберіг". При цьому позивач вважає, що надання послуг було здійснено в момент набрання договором чинності, а саме: 14.11.2002 р.
Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Таким чином, як з випливає приписів даної правової норми, за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, а страхувальник бере на себе зобов'язання сплачувати у визначені договором строки сплачувати платежі та виконувати інші умови договору. Проте, господарським судом не було встановлено, що за договором від 14.11.2002 р., який укладено між позивачем та ЗАТ "Страхова компанія "Оберіг", у 4 кварталі 2002 р. настав страховий випадок і ЗАТ "Страхова компанія "Оберіг" виконала своє зобов'язання, а саме: виплатила страхову суму у розмірі 25200000 грн.
Як вже було зазначено, позивачем у 4 кварталі 2002 р. (23.12.2002 р.) було сплачено 70000 грн., отже у 4 кварталі 2002 р. першою із подій, що є датою збільшення валових витрат та передбачена п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) сталося списання коштів у розмірі 70000 грн. з банківських рахунків позивача в оплату послуги щодо страхування і саме цю суму позивач мав право віднести до валових витрат виробництва у 4 кварталі 2002 р.
Посилання позивача на те, що дата набуття чинності договором страхування є датою фактичного надання страхової послуги є помилковим та не може бути прийнято до уваги за таких обставин.
Поняття угоди визначено ст. 41 ЦК Української РСР ( 1540-06 ), що діяв на час укладення договору страхування між позивачем та ЗАТ "Страхова компанія "Оберіг".
Згідно ст. 41 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Таким чином, угодою є встановлені діями громадян і організацій права та обов'язки. Отже, уклавши з ЗАТ "Страхова компанія "Оберіг" договір страхування, позивач взяв на себе зобов'язання сплатити страхові внески та одержав право вимагати від ЗАТ "Страхова компанія "Оберіг" виконати договір страхування, а саме: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у розмірі 25200000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування прийнятого ним судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р. у справі N А-27/300-03 - без змін.