Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) передбачає, що з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.
Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що приватні нотаріуси входять до категорії самозайнятих осіб, яка включає й осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, сплачують прибутковий податок, згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ), з певними особливостями щодо умов оподаткування їх доходів відносно загального порядку, встановленого для фізичних осіб.
Однак, колегія суддів відзначає, що судами при прийнятті рішень щодо визначення правомірності відмови у врахуванні витрат, пов'язаних з отриманням доходу при визначенні сукупного оподаткованого доходу, та визначення суми податкового зобов'язання не враховано наступне:
З податкового повідомлення N 0015801712/0 від 7 квітня 2005 року вбачається, що скаржнику визначено податкове зобов'язання за платежем "прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності".
Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Отже, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
У цих статтях "прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності", накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж).
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та законами України.
Крім того, доходами платників податку, які здійснюють приватну нотаріальну діяльність, є плата за вчинення нотаріальних дій та оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії.
Нотаріальні дії, вчинені нотаріусами реєструються в єдиних та державних реєстрах. Одним із видів таких реєстрів є Державний реєстр іпотек.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року N 410 ( 410-2004-п ) "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" визначено, що реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
Підпунктом "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) передбачено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Листом від 14 грудня 2004 року N 24279/7/17-3117 ( v2427225-04 ) Державна податкова адміністрація України надала роз'яснення з питань оподаткування доходів приватних нотаріусів, в якому повідомила, що постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року N 410 ( 410-2004-п ) "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек", розробленою на підставі Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ), визначено, що за внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, видачу витягів справляється плата. Кошти, що надходять від фізичних та юридичних осіб, зараховуються на рахунок адміністратора Реєстру і спрямовуються виключно на забезпечення ведення Реєстру (пункти 36 та 38 постанови). Постановою також передбачається внесення (перерахування) одержаної з клієнтів такої плати у встановленому цією постановою розмірі (повною сумою) до державного підприємства "Інформаційний центр" - адміністратора Реєстру. При цьому пунктом 4 статті 10 постанови передбачено пред'явлення іпотекодержателем реєстратору документа про сплату за внесення запису до Реєстру.
У зазначеному листі ( v2427225-04 ) визначено, якщо плата, що справляється за внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, видачу витягів, у встановлених постановою розмірах сплачується іпотекодержателями (як юридичними, так і фізичними особами) самостійно та ними приватному нотаріусу пред'являється документ про її сплату, то сума такої плати не є доходом приватного нотаріуса, тобто не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
В порушення норм процесуального та матеріального права, суди належним чином не перевірили підстави визначення суми податкового зобов'язання та дії податкового органу, не дали їм правову оцінку, відповідно не встановили та не дослідили всі фактичні обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Таким чином, судам необхідно з'ясувати суму доходу одержану приватним нотаріусом від здійснення нотаріальної діяльності, визначити суми понесені ним за користування Реєстрами та суму отриманих доходів, які підлягають оподаткуванню. Крім того, в повному обсязі перевірити підстави прийняття податкового повідомлення та правомірності визначення суми податкового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки судами допущено порушення процесуальних та матеріальних норм, що не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, зазначені обставини відповідно до частини 2 статті 227 КАС України ( 2747-15 ) є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів Вищого адміністративного суду України УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу К. задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 7 липня 2005 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 серпня 2005 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до Ленінського районного суду міста Вінниці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.