ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2008 N 19/343
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14.08.2008 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши матеріали ТОВ "Укрдім" касаційної скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2008
у справі N 19/343
за позовом ВАТ "Рівнеголовпостач"
до ТОВ "Укрдім"
про визнання частково недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
у грудні 2007 року, ВАТ "Рівнеголовпостач" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання пункту 6.3 укладеного з ТОВ "Укрдім" договору купівлі-продажу майна від 07.09.2006 року недійсним, з мотивів його невідповідності закону, яким не передбачено штрафних санкцій у вигляді сплати відсотків за порушення грошових зобов'язань.
Заявою від 13.12.2007 року позивач додатково просив винести рішення про тлумачення пункту 6.3 з урахуванням пункту 6.5 договору, яким сплата процентів визначена штрафною санкцією.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.01.2007 року позов задоволено в частині визнання недійсним п. 6.3 договору купівлі-продажу майна від 07.09.2006 року.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2007 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 15.05.2008 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині задоволення позову скасувати, постановивши про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи і, не вбачаючи підстав для відкладення розгляду справи за клопотанням позивача, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Постановляючи про задоволення позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, послались на невідповідність пункту 6.3 договору купівлі-продажу майна від 07.09.2006 року вимогам статті 230 Господарського кодексу України ( 436-15 ), яка не визначає оплату процентів штрафною санкцією.
Проте, погодитись з наведеними мотивами задоволення позову не можна.
За умовами договору купівлі-продажу майна, який сторони уклали 07.09.2006 року, відповідач зобов'язався здійснювати оплату придбаного ним майна частинами, у визначені договором терміни.
При цьому, він взяв на себе також і зобов'язання сплачувати відсотки за порушення строків розрахунків у розмірі, передбаченому пунктом 6.3 договору.
Зазначений у пункті 6.3 договору розмір відсотків є взятим на себе обсягом відповідальності відповідача за порушення ним грошового зобов'язання, як плата за користування чужими коштами, що не суперечить вимогам статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Зазначена відповідальність за порушення грошових зобов'язань є самостійним видом, який застосовується поряд з іншими, передбаченими главою 51 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та статтею 230 Господарського кодексу України ( 436-15 ), а тому, висновок господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про неправомірність застосування такого виду відповідальності, як сплата відсотків за час користування чужими коштами - безпідставний, а постановлені судами рішення про недійсність пункту 6.3 договору - незаконні.
Скасовуючи судові рішення, судова колегія, враховуючи, що обставини справи не потребують додаткового дослідження, судами допущено лише неправильне тлумачення норм права, вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 року скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Головуючий М.І.Остапенко
Судді Є.М.Борденюк В.М.Харченко