ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.05.2004
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши на спільному засіданні колегій Судової палати у господарських справах касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "С." на постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2003 у справі за заявою Донецького обласного об'єднання державних підприємств по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг (далі - Об'єднання) до відкритого акціонерного товариства "С." про визнання банкрутом, ВСТАНОВИЛА:
У лютому 1999 року Об'єднання звернулося до суду з заявою про визнання банкрутом ВАТ "С.".
Позивач зазначав, що відповідно до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) та Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) боржник є платником обов'язкового платежу - збору на будівництво, ремонт та утримання доріг та зобов'язаний перераховувати його на рахунок Об'єднання.
Оскільки вимогу про сплату обов'язкових платежів боржник не виконав, в зв'язку з чим утворилася недоїмка за період з 1 квітня 1998 року по 1 лютого 1999 року, кредитор просив порушити провадження у справі про банкрутство та накласти арешт на майно боржника та його розрахунковий рахунок.
Ухвалою арбітражного суду Донецької області від 13.04.99 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "С.".
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.2000 введено процедуру санації боржника строком на 6 місяців.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.10.2001 строк санації був продовжений до 15.12.2001.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.04.2002 строк санації продовжений до 15 червня 2003 року, керуючим санацією був призначений арбітражний керуючий Л-ов В.В.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.01.2003 внесено зміни до реєстру вимог кредиторів ВАТ "С." станом на 1 січня 2003 року, з графи "Сума вимог, погашених в процедурі санації" вилучено цифри "1433671,79" та включено цифри "1433671,79" до графи "Залишок вимог на 1 січня 2003 року"; затверджено реєстр вимог кредиторів, поданий керуючим санацією з урахуванням змін, та постановлено: комітету кредиторів розглянути звіт керуючого санацією на засіданні комітету.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.01.2003 строк санації боржника продовжений до 1 березня 2003 року, звільнений від обов'язків керуючого санацією ВАТ "С." арбітражний керуючий Л-ов В.В., керуючим санацією був призначений арбітражний керуючий П-ов А.Б., якому доручено підготувати зміни до плану санації, які належить розглянути на засіданні комітету кредиторів.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2003 затверджено зміни та доповнення до плану санації ВАТ "С.".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2003 ухвали господарського суду Донецької області від 20.01.2003 та 30.01.2003 залишено без змін.
Іншою постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2003 ухвалу господарського суду Донецької області від 10.02.2003 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2003 ухвалу господарського суду Донецької області від 20.01.2003, ухвалу господарського суду Донецької області від 30.01.2003 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2003 скасовано. Справу в частині усунення керуючого санацією Л-ова В.В. і призначення керуючим санацією П-ова А.Б. направлено на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли безпідставного висновку, що клопотання про усунення керуючого санацією Л-ова В.В. і призначення керуючим санацією П-ова А.Б. правомірно подано лише одним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю "К.", оскільки інші кредитори по справі не мають голосів, так як їх вимоги задоволені в процедурі санації.
Іншою постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2003 ухвалу господарського суду Донецької області від 10.02.2003 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2003 скасовано.
ВАТ "С." оскаржило постанови Вищого господарського суду України з мотивів неправильного застосування норм матеріального права.
Ухвалами Верховного Суду України від 25.03.2004 та від 22.04.2004 порушено касаційне провадження з перегляду постанов Вищого господарського суду України від 03.12.2003.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено у частині 20 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Пунктом 4 статті 16 цього ж Закону ( 2343-12 ) встановлено, що кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до частини 6 вищевказаної статті ( 2343-12 ) грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено рішеннями господарського суду першої інстанції, боржник погасив свої борги в процедурі санації перед кредиторами, окрім боргів перед ТОВ "К.".
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов невірного висновку про те, що господарський суд Донецької області безпідставно затвердив реєстр кредиторів і задовольнив клопотання про усунення від виконання обов'язків керуючого санацією та затвердив зміни і доповнення до плану санації боржника, які були подані ТОВ "К." одноособово, оскільки кредитори, вимоги яких погашені, не приймають в подальшому участі у справі про банкрутство.
Враховуючи викладене, постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2003 підлягають скасуванню як ухвалені з порушенням норм матеріального права, а постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2003 - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги задовольнити.
Постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2003 скасувати, а постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2003 залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.