Згідно зі статтями 161, 162 ЦК ( 1540-06 ) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Обґрунтування касаційної скарги посиланням на Декрет Кабінету Міністрів України "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають в державній власності" N 5-93 ( 5-93 ) від 11.01.93, яким було передбачено, що договори найму (оренди) з користувачами цих будинків і приміщень вважаються розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розміщення в них центральних державних органів, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав, не є переконливим.
Зазначений Декрет ( 5-93 ) не надавав суду законних підстав для задоволення позову про вивільнення відповідачем спірного приміщення без надання йому в установленому порядку іншого, необхідного для виконання покладених на нього державних функцій. Задоволення судом заявленого позову суперечило б принципу законності, закріпленому у статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Відповідачу у справі це приміщення було надане також на підставі цього Декрету ( 5-93 ) розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 232-р ( 232-2000-р ). Це розпорядження КМУ не скасоване, його дія не припинена.
Доводи Національної ради про безпідставність застосування Вищим арбітражним судом України розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 232-р ( 232-2000-р ), що це розпорядження суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ), не відповідають дійсності.
Окрім того, вже після винесення оскаржуваної постанови суду, у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. N 1684 ( 1684-2001-п ) "Про деякі питання Державного комітету у справах сім'ї та молоді" зазначено, що цей Державний комітет розміщується у будинку N 14 по вул. Десятинній у м. Києві.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) володіння (користування) майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним чи третейським судом.
При таких обставинах оскаржувана постанова Вищого арбітражного суду України відповідає вимогам матеріального закону та фактичним обставинам справи.
Підстав для задоволення касаційної скарги Верховний Суд України не вбачає.
Враховуючи наведене, на підставі статей 6, 19, 124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статей 39, 40, 43, 49 Закону України "Про судоустрій" ( 2022-10 ), керуючись статтями 111-17, 111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:
відмовити у задоволенні касаційної скарги Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.
Постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 ( n0020800-01 ) залишити у силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.