Поряд з цим, можливість такої вимоги залежить від того, чи є набувач майна добросовісним чи недобросовісним.
Так, відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України ( 435-15 ) якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, встановлених цієї статтею.
Із матеріалів судової справи вбачається, що ТОВ "Астра-С" є добросовісним набувачем майна, який набув право власності на спірний об'єкт нерухомості за прилюдними торгами від 09.07.2001 р., що проведені під час виконання судових рішень. Право власності відповідача на майно оформлено рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради N 1472 від 11.12.2002 р., прийнятого з урахуванням свідоцтва про придбання нерухомості з прилюдних торгів від 16.07.2001 р. N 2379.
Згідно частини 2 статті 388 ЦК України ( 435-15 ) майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
За змістом статті 388 ЦК України ( 435-15 ) продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку, встановленого для виконання судових рішень, допущених іншими особами, не змінює статусу особи, що придбала майно з прилюдних торгів. Така особа не перестає бути добросовісним набувачем майна.
Частина друга статті 388 ЦК України ( 435-15 ) гарантує особам, які придбали майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їхніх прав від можливої віндикації, а боржники не є стороною в таких правовідносинах. Ця норма фактично спрямована на повний захист інтересів добросовісного набувача, який набув у такому порядку майно, а відтак не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов.
Отже, у ТОВ "Астра-С", який придбав майно у зв'язку з його продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, витребування майна не допускається.
Відносно посилання позивача на те, що постановою Дніпропетровського господарського суду від 25.11.2004 року в справі N 8/214 визнано недійсними публічні торги від 09.07.2001 року з реалізації виробничого корпусу N 2 типу "Мархі", розташованого в м. Кіровограді по вул. Родимцева, 106, то господарський суд виходив з того, що протокол N 42 проведення прилюдних від 09.07.2001 року та акт від 09 липня 2001 року продажу з прилюдних торгів від 09.07.2001 року та акт від 09 липня 2001 року продажу з прилюдних торгів в судовому порядку не були визнані недійсними.
У Господарському процесуальному кодексі України ( 1798-12 ) та Законі України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) відсутні правові норми, які б давали підстави та право боржникам звертатися з позовом про застосування наслідків визнання публічних торгів недійсними.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 року (колегія суддів: Тищик І.В., Сизько І.А., Чоха Л.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2007 року залишено без змін.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ "Кіровоградський проектно-конструкторський інститут "Грунтопосівмаш" просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись при цьому на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у оскаржуваних рішеннях обставинам справи.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2004 року у справі N 8/214 визнані недійсними публічні торги від 09.07.2001 року з реалізації виробничого корпусу N 2 типу "Мархі", розташованого у м. Кіровограді по вул. Родимцева, 106 з підстав порушення порядку продажу майна з публічних торгів у частині його оцінки.
Висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку, встановленого для виконання судових рішень, допущених іншими особами, не змінює статусу особи, що придбала майно з публічних торгів і така особа не перестає бути добросовісним набувачем майна, відповідає положенням ст. 388 ЦК України ( 435-15 ).
Однак, якраз ці законодавчі положення і передбачають право власника на витребування майна від добросовісного набувача. У добросовісного набувача (особи, яка придбала майно з публічних торгів) майно не може бути витребувано, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Визнання судом порушення такого порядку, є підставою для витребування проданого майна від добросовісного набувача. Опис майна та накладення на нього арешту державним виконавцем не припиняють право власності особи. Відчуження майна з публічних торгів є способом, визначеним законом, примусу власника продати майно з метою оплати боргу, присудженого до стягнення. Незалежно від того, що продавцем майна з публічних торгів виступає орган державної виконавчої служби, правова природа статусу сторін за договором купівлі-продажу не змінюється, а орган державної виконавчої служби виконує специфічні функції примусу власника, однак від його імені як продавця. Виходячи з наведеного, висновок судів попередніх інстанцій про те, що боржник не вправі звертатися з позовом про визнання недійсною угоди, укладеної на виконання публічних торгів, є хибним.
Так як при визнанні угоди недійсною, законодавчими нормами передбачено, зокрема, застосування двосторонньої реституції, а боржник, як власник майна є продавцем за примусом, то заявлена ним вимога про витребування майна відповідає правовим наслідкам недійсності угоди та способу захисту порушеного права.
Проведення прилюдних торгів є способом укладення договору купівлі-продажу, результати яких оформляються протоколом та актом, тобто є їх невід'ємною частиною. Визнання недійсними прилюдних торгів охоплює в собі недійсність протоколу та акту. А тому висновок судів попередніх інстанцій про необхідність визнання зазначених документів недійсними за окремим предметом позову, є хибним.
Виходячи з наведеного, судові рішення попередніх інстанцій підлягають до скасування, а справу необхідно передати на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Кіровоградський проектно-конструкторський інститут "Грунтопосівмаш" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2007 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 року у справі N 5/158 скасувати.
Справу передати до господарського суду Кіровоградської області на новий розгляд.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк В.Харченко