названого Кодексу ( 1970-12 ) передбачає, що за митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, які переміщуються через митний кордон України (у тому числі у міжнародних поштових відправленнях та вантажем), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем справляються митні збори. Розміри митних зборів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо організації та забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи передбачені пунктом 8 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Отже митні збори справляються за надання послуг у галузі митної справи за виконання митницями покладених на них завдань.
З огляду на викладене рішення Вищого арбітражного суду України скасовано постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.02.2000 року.
1.2. Встановлення Кабінетом Міністрів України додаткового митного збору за митне оформлення нафтопродуктів із зарахуванням його до державного бюджету та цільовим направленням до Пенсійного фонду не суперечить чинному законодавству України.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 07.07.99 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю щодо визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.98 N 1460 ( 1460-98-п ) "Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.97 N 65 "Про ставки митних зборів" з посиланням на те, що Кабінет Міністрів України має право встановлювати лише розміри митних зборів та плату за митні процедури, а не самі збори. На думку позивача, відповідно до статті 80 Митного кодексу України ( 1970-12 ) митні збори використовуються для розвитку системи митних органів України, а не з метою формування Пенсійного фонду. Крім цього, всупереч пункту 2 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) Кабінет Міністрів України надав митному збору правовий статус нового податку, який не встановлений Верховною Радою України.
У заяві про перевірку в порядку нагляду зазначеного рішення, Кабінет Міністрів України вказував на те, що митні збори, передбачені статтею 76 Митного кодексу України ( 1970-12 ), не належать до загальнодержавних податків.
Перевіривши матеріали справи та доводи заявника, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов зазначила таке.
Постановою від 18.09.98 N 1460 ( 1460-98-п ) "Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.97 N 65 "Про ставки митних зборів" Кабінет Міністрів України встановив додатковий митний збір за митне оформлення нафтопродуктів, що імпортуються на митну територію України і підлягають обкладенню акцизним збором, у розмірі 0,01 екю за один кілограм із зарахуванням його до державного бюджету та цільовим направленням до Пенсійного фонду в рахунок часткового погашення заборгованості перед ним державного бюджету.
Відповідно до пункту 8 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи. Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення митної політики відповідно до законів України, встановлює розміри митних зборів і плати за митні процедури (стаття 8 Митного кодексу України ( 1970-12 ).
Справляння митних зборів, їх розміри та ставки встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі статей 76, 77 названого Кодексу ( 1970-12 ). Додатковий митний збір на нафтопродукти, що встановлений відповідачем надходить до державного бюджету і розподіляється відповідачем з урахуванням необхідності погашення заборгованості державного бюджету.
У зв'язку з викладеним судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов констатувала, що оспорюваний акт Кабінету Міністрів України прийнято в межах його повноважень і скасувала рішення про визнання його недійсним.
2. Абзац другий пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.97 N 247 ( 247-97-п ) "Про звіти керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій про підсумки роботи народного господарства у січні 1997 року" щодо необхідних для відшкодування податку на додану вартість документів, не містить положень, які не відповідають законодавству України.
Приватне багатопрофільне підприємство (далі-підприємство) звернулося до Вищого арбітражного суду України з позовом про визнання недійсним абзацу другого пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.97 N 247 ( 247-97-п ) "Про звіти керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій про підсумки роботи народного господарства у січні 1997 року" (далі - Постанова). Рішенням Вищого арбітражного суду України від 27.07.99 у позові відмовлено з тих підстав, що Постанову прийнято в межах компетенції Кабінету Міністрів України.
Підприємство звернулося до судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов з заявою про перевірку та скасування зазначеного рішення з посиланням на те, що оспорювана Постанова ( 247-97-п ) прийнята з перевищенням повноважень Кабінету Міністрів України та суперечить вимогам Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 14-92 "Про податок на добавлену вартість" (далі - Декрет).
Перевіривши матеріали справи та доводи заявника, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов встановила таке.
Оспорюваний абзац другий пункту 21 Постанови ( 247-97-п ) передбачає, що відшкодування податку на додану вартість суб'єктам підприємницької діяльності, які експортують товари (роботи, послуги) не власного виробництва, здійснюється лише після надання такими суб'єктами копії вантажної митної декларації, яка підтверджує факт вивезення товару; довідки з банку про надходження валюти на рахунок зазначених суб'єктів; копій первинних бухгалтерських документів, що підтверджують грошову оплату експортованого товару (прибуткова накладна, рахунок-фактура та платіжні доручення про сплату за зазначеними рахунками).